Рекордні резерви. Чому насичення НБУ валютою не рятує економіку
Золотовалютні резерви НБУ сягнули $39 млрд. Історичний рекорд. От тільки кореляція вимальовується дуже сумною: що глибше падає економіка — то більше резервів Нацбанку
Так було під час пандемічної кризи, так відбувається й під час війни [див. графіки внизу, — "ДС"].
На перший погляд, виглядає все це фантасмагорично: незрозуміла роль резервів у структурі нашого економічного зростання, якщо їхнє збільшення можливе лише на фоні економічного обвалу.
Але за глибинного розгляду — все логічно. Що вища ставка НБУ — то сильніше вилучення ліквідності з банків за допомогою депозитних сертифікатів. То менший тиск на курс і то більша сировинна рента і рента у вигляді міжнародної допомоги осяде в резервах Нацбанку, забезпечуючи виплати державного боргу в майбутньому.
По суті НБУ зараз за допомогою своєї монетарної політики, "геноцидить" національну економіку і "пакує" резерви під виплати боргу, які мають відновитися через кілька років. Враховуючи, що на той час співвідношення борг/ВВП зросте до 100%, доведеться віддавати десятки мільярдів доларів, і не факт, що зустрічного потоку фінансової допомоги на відновлення вистачить для вирівнювання платіжного балансу.
Тобто потрібно "напакувати" $40 млрд і більше. Особливо зважаючи на той факт, що відновлюватимуть нас іноземні компанії з використанням свого обладнання та матеріалів, тобто багаторазово посилюючи наш імпорт.
А за імпорт треба платити. Тобто отримаємо умовні 100 одиниць допомоги та 99 з них відправимо назад за кордон як оплату за роботи та товари. Наприклад до Туреччини.
Таким чином, програма нашого відновлення стане програмою виходу із кризи європейської та турецької економік.
До речі, відновлюватимуть непродуктивні активи, насамперед соціальну інфраструктуру. Підприємства ніхто відновлювати не збирається і грошей під це не дадуть.
Тут спрацює консенсус внутрішніх та зовнішніх політичних еліт: першим треба переобратися, другим — не створити конкурента за робочі місця та вплив у глобальних ланцюжках додаткової вартості.
Друга Туреччина чи Польща на сході континенту нікому не потрібна.
На жаль, в Україні так ніхто й не здогадався сформувати модель післявоєнного зростання, що ґрунтується на локалізації виробничих функцій відновлення. Та сама кластерна модель, про яку я пишу всі ці роки.
Публікується за згодою автора: оригінал
Ілюстрації "ДС"
Золотовалютні (міжнародні) резерви НБУ у 2019—2023 рр., $ млрд (в еквіваленті)
Поквартальна зміна реального гривневого ВВП України у 2019—2023 рр., %
