Путін знову прикривається жінками і дітьми. Що з цим робити?

Примушування має кілька сценарних фаз: 

• Нагнітання та істерія (фаза вже почалася);
• Українські збройні сили "пішли у наступ" (провокація на обстріли з обов‘язковим підривом самими росіянами якогось пологового будинку на окупованих територіях (все за сценарієм Каширського шосе);
• Паралельно на підконтрольних територіях "місцеві жителі" організовують мирні мітинги з вимогою до наших військ не стріляти;
• В той же час робиться спроба захопити інфраструктурні об‘єкти "сочувствующими антивоенными активистами". Але зі зброєю.
• Ну і парарлельно росіяни обстрілюють усю прифронтову смугу по всій лінії розмежування.

Головне завдання РФ — зробити дестабілізацію критичною, паралельно росіяни спробують загострювати ситуацію на фронті. Ідеальний результат — змусити Україну виконати "Мінськ" та підписати угоду з ОРДЛО.

"Мінськ" невигідний нам і, напевне, він не особливо потрібен США, які руками України хотіли би максимально ослабити РФ.

Тепер щодо тактики РФ.

1. Росіяни знову взялися за стару тактику зразка 2014 року: "Посмотрим как они будут стрелять в женщин и детей". Це основа підготованої і зрежисованої кампанії по загостренню на Донбасі.

2. Керують усім цим процесом виключно росіяни. Очевидно, будуть задіяні і бойові підрозділи російської армії.

3. Операція планувалася давно, і все з нею зрозуміло, крім одного головного питання, пов’язаного з останньою фазою: якщо українці не збираються йти на виконання Мінських угод, що робитиме Путін? І варіантів тут насправді аж три:

• Починається повномасштабний наступ по всій території України (вірогідність 15-20%);
• РФ визнає "ЛДНР", вводить туди війська і на певний, доволі короткий час ситуація заморожується (вірогідність 30-40%);
• Конфлікт активно триває відносно довго (два-три місяці) і після цього виробляється новий компроміс (умовний Мюнхен-2 чи Мінськ-3). Що буде основою цього компромісу, крім нашого нейтралітету, поки неясно (вірогідність 30-40%).

Що має робити Україна?

1. В жодному разі не йти на виконання "Мінська"; і підписання угоди з ОРДЛО

2. Не на словах, а на ділі почати консолідацію суспільства;

3. Ми маємо виробити наші компроміси, на які ми в результаті погодимося. Без компромісів ми не зможемо рухатися далі. Зараз, на жаль, поняття "миру" і "зради" узурповані двома політичними силами, і ми не можемо вийти за межі цих двох парадигм. А без виходу — ми не зможемо дуже довго петляти. Час залізобетонних конструкцій вичерпується;

4. У світі ми маємо почати грати на кількох різних шахових дошках одночасно. Поки ми просто пробуємо натягнути мінський формат на стамбульський формат.