Провал "Сармата" та "Буревісника"? Чи зможе Росія загрожувати своїми ракетами Заходу без українців

На тлі погіршення відносин з колективним Заходом Кремль дедалі активніше заявляє про свою технологічну військову перевагу. З вуст офіційних російських осіб все частіше звучать назви "Авангард", "Посейдон" та інші "Кинджали". Але при детальному розгляді ситуація виглядає, м'яко кажучи, не дуже виграшною для Росії. Яскравий приклад — створення нового покоління міжконтинентальних ракет, основної "довгої руки" Кремля.

Крім відверто мультяшної графіки, яку продемонстрував Путін у своїй доповіді Федеральним зборам у 2018-м, єдиною реальною відеозйомкою нового озброєння був запис кидкових випробувань важкої міжконтинентальної балістичної ракети РС-28, більш відомої як "Сармат", від грудня 2017 р.

Кілька років тому здавалося, що сьогодні-завтра ці ракети будуть спрямовані на США і Європу, але реальність дуже неприваблива. Так, федеральне інформаційне агентство ТАСС 5 травня 2021 р. повідомило, що три пуски перспективної міжконтинентальної балістичної ракети "Сармат" у рамках льотно-конструкторських випробувань будуть виконані в 2021 р. У цьому ж матеріалі стверджувалося, що державні випробування "Сармата" намічені на 2022 р., а постановка першого полку на бойове чергування — в кінці наступного року.

Розробка ракети, яка, на думку російських військових, повинна замінити ракети виробництва українського "Південмашу" на бойовому чергуванні, почалася ще в 2011 р. Планувалося, що ракета з рідинним двигуном і стартовою масою понад 200 т зможе доставити більше 10 бойових блоків загальною масою до 10 т на 9000-10 000 км.

Для проєктування і виробництва залучалися виключно російські виробники: розробка двигунів для ракети велася НВО "Енергомаш", а серійне виробництво рідинної рухової установки першого ступеня розгортають на пермському ПАТ "Протон-ПМ".

Однак у зв'язку з новизною продукції російські підприємства зазнають серйозних труднощів. Так, льотні випробування ракети планувалися в 2018-м, після чого їх плавно перенесли спершу на 2019 р., а потім — на початок 2020 р. Але фактично станом на початок травня 2021 р. було проведено всього три кидкових випробування на космодромі "Плесецьк" у Архангельській області. Причому фактично це був всього лише викид з шахтно-пускової установки масо-габаритного прототипу ракети на висоту, на якій за ідеєю буде включатися двигун першого ступеня. Примітно, що в тому ж Радянському Союзі від кидкових випробувань до появи дослідної ракети проходило чотири-п'ять років. Так що про серійне виробництво міжконтинентальних ракет у сучасній Росії, особливо без підтримки фахівців дніпропетровського "Південмашу", поки годі й казати.

Перший же випробувальний пуск з наземної шахти виявив серйозні технічні неполадки в обладнанні пускової системи. Розробку ракети наземного базування вело конструкторське бюро Макеєва, яке раніше мало досвід проєктування і доведення до серійного виробництва ракет підводного базування. Поки на початковому етапі були залучені українські фахівці, все йшло більш-менш гладко, але після 2014-го проблеми стали наростати як снігова куля.

На тлі проблем з прийняттям на озброєння "Сармата", судячи з усього, повністю зупинені роботи по міжконтинентальній ракеті нового покоління з ядерною енергетичною установкою 9М730 "Буревісник". Що стосується цього озброєння, то фактично російські інженери просто встромили радянський твердопаливний ракетний двигун РД-0410 у корпус стратегічної крилатої ракети Х-101.

Роботи по двигуну велися в Радянському Союзі з 1965 р. довгі двадцять років. Вдалося створити зразок двигуна масою близько 2 т (з радіаційним захистом) питомою тягою близько тонни. Однак основною проблемою було те, що ресурс роботи такого двигуна становив лише одну годину.

Не вдалося вирішити і ще одну проблему — радіаційне забруднення у разі застосування такої ракети. Ймовірно, в поданні російських генералів це буде "зброя судного дня", коли радіаційне зараження буде ще однією складовою вражаючого фактора нової ракети.

Таким собі проміжним результатом робіт над "Буревісником" стали події 8 серпня 2019 р. на 45-му державному морському полігоні ВМФ в Архангельській області. Тоді, як повідомляли джерела, стався вибух, який поховав перший прототип ракети і кілька десятків фахівців, які працювали над проєктом. Згнітивши зуби, російські офіційні джерела пізніше визнали загибель п'яти співробітників ВНДІ експериментальної фізики.

Намагаючись розробляти нові зразки міжконтинентальних ракет, росіяни знаходяться в серйозному цейтноті: вже до 2022 р. закінчується гарантований 20-річний термін безпечної експлуатації комплексів типу "Тополя", УР-100Н УТТХ і Р-36M2 "Воєвода", що призведе до різкого падіння боєготовності ракетних військ стратегічного призначення.