Про заяви Трампа і 100 днів Келлога
Коли ми говоримо про Трампа, то маємо памʼятати дві важливі речі. Його переговорні принципи зводяться перш за все до двох моментів: всім відомої формули "мир через ескалацію" та маловідомої в наших широтах "стратегічної невизначеності"
Остання формула передбачає, що Трамп в кишені тримає одночасно всі можливі варіанти розвʼязання проблеми: від мирної угоди до багаторічної війни. Тому, коли ми чуємо про Канаду, Панаму чи Гренландію, ми повинні памʼятати про ці дві переговорні формули.
Окремо я хочу наголосити на одному, як на мене, принциповому моменті: озвучені Трампом вимоги — це ідеальна, в його сьогоднішній картині світу, перемога. Але Трамп реаліст — попри те, що зараз у нього класичне ленінське "головокружение от успеха". А тому він прекрасно розуміє, що ідеальна картина світу — це не з реальності, а з не найкращих фільмів Голівуда.
Отже, зараз період ескалації перед переговорами. Причому в кожному випадку опції будуть різними. Канаду ніхто приєднувати навіть не збирається, Панамі грозять держпереворотом, а Данії пропонують швидше відпустити Гренландію "на свободу". Але ще раз повторюся: це лише перша фаза переговорів. Яка, звісно, може затягнутися. Але все виглядає так, що вона не забиратиме ані великих фінансових, ані великих людських ресурсів. Це дуже важливо.
Я не готовий говорити про футурологію і про те, чим це все завершиться, бо я тут не фахівець. На мою неекспертну думку, точно ніякої великої війни не буде. І з великою долею імовірності Трамп добʼється свого. Але, звісно, не так ідеально, як це було сказано на пресконференції. Але що ми точно розуміємо, так це те, що всі ці речі — початок економічної конфронтації з Китаєм та ескалаційний початок переговорів з Піднебесною про майбутні правила гри. Якими будуть ці правила — поки, мені здається, не знає ніхто.
А тепер найважливіше для нас: про 100 днів Келлога чи 180 днів на переговори Трамп-Путін. Судячи з усього, в команді Трампа немає альтернативи плану Келлога, щонайменше на сьогодні. І переговори будуть вестися, виходячи саме з його базових положень: невступ України до НАТО, розмежування по лінії фронту і буферна зона. Плюс, наскільки можна судити за певними опосередкованими речами — швидкі вибори в Україні. Ця формула наразі взагалі не влаштовує росіян, які демонструють повне небажання переговорів. Але поки ми можемо розуміти лише те, що це єдиний план Трампа, і поки не існує іншого, він буде продавлювати саме його, хоча й застосовуючи принцип стратегічної невизначеності.
Яка має бути позиція України? Боюся, що зараз для нас найкраща позиція — йти у фарватері плану Трампа, окресливши червоні лінії, які є недопустимими для нас.
