Постріл в "молоко". Навіщо Данілов наїхав на Орбана

Вчора в ефірі національного телемарафону в слоті каналу "1+1" секретар Ради нацбезпеки і оборони Олексій Данілов заявив, що Угорщина була заздалегідь попереджена Росією про напад на Україну та в разі успіху військ РФ імовірно готувалася забрати Закарпаття.

Таким чином Данілов став першим топ-чиновником, який публічно заявив, що між російським диктатором Путіним та авторитарним угорським прем'єром Орбаном могли існувати домовленості щодо розподілу територій України в разі успіху російської агресії.

Я вважаю, що ця заява була помилкою. Поведінка угорців напередодні та в початковий період вторгнення – зокрема підтягування військ до українських кордонів – безперечно слугує на її користь. Так, можна згадати, що міністр оборони Угорщини Тібор Бенко оголосив відповідне рішення ще 22 лютого. Мовляв, для вирішення безпекових і гуманітарних питань "у зв’язку із ситуацією в Україні". Особливої уваги заслуговує такий пасаж: оскільки в разі ескалації бойові дії відбуватимуться не лише на сході, а й у напрямку Києва та Закарпаття, угорські солдати мають бути готові до прибуття на кордони біженців і здійснення гуманітарних завдань.

Можна згадати й те, що команда Орбана систематично грає на історичному ресентименті угорців та травмі Тріанону, постійно тролячи сусідів натяками на реванш. При чому тролінг цей супроводжується постійною й дуже потужною роботою з угорськими діаспорами в світі, фактичним прирівнюванням закордонних угорців до громадян, а також інструменталізацією закордонних мадярських громад – загалом дуже подібною до тієї, якою займається Росія. "Угорський світ" має чимало спільного з "русскім міром" – як мінімум у практичній площині. Будапешт вбачає у закордонних співвітчизниках важіль (не надто) м'якої сили – і систематично його використовує. І в українському Закарпатті, і в румунській Трансильванії, і в словацькому Кошице, і в сербській Воєводині.

Однак заява такого рівня передбачає необхідність документального підкріплення. Я сильно сумніваюсь, що українське керівництво не вивчило уроків вагнергейту і готово ризикнути розкриттям своїх джерел інформації. А без цього це буде "моє слово проти твого слова". Адже Будапешт легко може послатись на те, що "всі це робили", "Байден попереджав" і "маємо свою розвідку". І кожна з цих тез буде правдивою. Тобто, умовно кажучи, "ви нічого не доведете".

Але головне навіть не це. Одна заява не замінить медійної кампанії. Ми збираємось її проводити? Якщо так, то починати з "великого калібру" – це очевидна помилка. Тому що така новина проживе максимум тиждень. В інформаційно-психологічних операціях головне – регульований і чітко дозований інформаційний потік заради створення максимального ефекту. Тобто спочатку – організований витік інформації. Бажано, щоб із посиланням на неназване джерело в Офісі Президента поважне світове ЗМІ повідомило, що Москва повідомляла Будапешт про підготовку до агресії. Наступним кроком варто було переходити то експертних коментарів та оцінок, потім – забезпечити оперативну реакцію на неминучий потік запитів від зацікавлених ЗМІ. Забезпечити перетік цієї інформації в угорське медійне поле, залучити опозицію до обговорення. І лише на завершення давати залп Даніловим. А так – це з гармати по горобцях.

І – заради чого? З якою метою це говорилося зараз? Щоб що? Шостий пакет санкцій Угорщина таки підтримала. В наших комунікаціях із НАТО голос офіційного Будапешта зараз нічого не вирішує. Свій повітряний простір для бортів із зброєю для України заради оптимізації логістики доставок Угорщина все одно не відкриє. То яка була мета? Публічно відшмагати авторитарного угорського лідера за ґешефти з агресором? Але хто з європейців без гріха? До того ж, він це робив в інтересах своєї держави – як їх розуміє. А що мріє про Велику Угорщину, так мріяти – не злочин. Та й на європейському рівні за ним уже стільки зашкварів, що одним моральним засудженням більше, одним менше – без різниці. Насамперед – самим угорцям, які таки переобрали його на новий термін. І Орбан тепер на самому початку своєї каденції. Що називається, нам із ним ще жити й жити.

Так що, мовчати? Звісно, ні. Але це має бути – наголошу ще раз – продумана й комплексна кампанія із чіткими цілями та задачами. Має бути зрозуміле отеє "щоб що". Мало би сенс починати такий "булінг", скажімо, під Мадридський саміт НАТО, аби максимально послабити спротив українському порядку денному. Не лише Будапешта – але й інших столиць, які виступають проти нашої інтеграції в Альянс. А так… Постріл в "молоко". Невчасний і безглуздий.