Портніков і латиніни. Про що мовчить український Facebook
На жаль, все обговорення дискусії Потрнікова і Латиніної звелося до банального ("ми їм показали", "імперці ідіоти" або "а що тут було сказано такого, чого я не знав?" і "з росіянами нема сенсу розмовляти"). Простіше кажучи, вся могутня енергія Fb-спільноти пішла в свисток
Про що, з моєї точки зору, варто було б зараз говорити.
1. Питання історії та історичної пам'яті. Ми протистоятимемо машині, яка продукує тисячі текстів, щодо десятка міфів (частина з них обговорювалася у вищеназваному інтерв'ю). І тут у нас є дві великі проблеми. Перша — менеджери, які працюватимуть над створенням нашої наративної та контрннаративної машини. У нас є історики, але є глобальний брак менеджерів від історії. Друга проблема — світоглядна. Нам протистоїть державна машина саме менеджерів, які зламали істориків і тепер наша історія має конкурувати з історичною пропагандою. Для того, щоб воювати в таких умовах потрібно побудувати міцну систему, яка воюватиме одночасно на полі історичної правди та ідеологічної напівправди. Чи готові наші чистоплюї до такої війни — питання не риторичне. Обговорення розмови Портрикова і Латиніної буде квіточками, як тільки ми спробуємо відійти від примітивної глорифікації певних епізодів і вийдемо за межі нашого глобусу України.
2. Ми досі не створили і не плануємо створювати наукові центри по вивченню Росії. З однієї сторони — це страшно. Університетам не потрібні ці "зайві непотрібні" теми, які можуть вивести їх із зони комфорту. На більш високому рівні необхідності таких центрів також не бачать. Але проблеми не тільки і не стільки в Росії. У нас нема спеціалістів з питань Китаю, США і взагалі, всіх і всього. У нас катастрофічний брак гуманітарної експертизи — від соціології до філології. Чи можна це змінити? Безумовно так. Але це не змінять одинаки. Це змінить тільки система.
3. Ця дискусія підняла ще одну тему — тему інформаційних воєн як таких. У нас всі про це говорять, але у нас нема реальних експертів з науковим апаратом щодо цих тем. Як би це комусь смішно не звучало, але вийти з нашого порочного кола хайпу буде легше, коли буде написано хоча б дві-три наукові роботи про цей самий хайп (в Росії, між іншим, є про це дисертації, правда, примітивні).
Я можу продовжувати цей список, але суть зрозуміла — нам всім дуже приємно обговорити інтерв'ю і забути про все це завтра, як тільки нам дадуть іншу "іграшку" у вигляді нового скандалу.
