Поразка США в Афганістані. Чому це ідеальна історія для України?

Шалена поразка проамериканського режиму в Кабулі, повний провал 20-літньої кампанії з демократизації країни і, зрештою, повне нерозуміння керівництвом США тих процесів, які відбувалися в Афганістані, — це проблема для демократів узагалі і для Байдена зокрема.

Американці не просто програли. В прямому ефірі ми бачили, що таке "реалполітік", коли американці кидали своїх. Цинічно і безжалісно. Можна, звичайно, ще тижнями чи місяцями згадувати про це, а можна просто спробувати цю історію перевернути на користь собі.

Так уже влаштований інформаційний світ, що гучні скандали перебиваються не вирішенням проблем, а іншими гучними подіями, як негативними, так і позитивними.

Зараз усі піарники Байдена шукають, чим би перебити історію з людьми, які випадали з кабульських літаків. І ми, Україна, тут якраз лягаємо в масть.

Ну, самі подумайте: Байдена звинувачують у заграваннях із Росією, у втратах поваги до США серед партнерів, у повному нерозумінні світових проблем і зрештою в тому, що від виходу військ США виграв Китай, який уже домовився з талібами.

Ми зараз зациклилися на тому, що нам можуть дати статус "стратегічного партнера поза НАТО", статус, який досі, між іншим, має Афганістан. Насправді у нас несподівано з'явився шанс почати реально говорити на підвищених тонах. І Білий дім змушений шукати компроміси з нами. 

Ми вже можемо акуратно піднімати ставки. Говорити про зброю, про кадрові рішення, і, найважливіше, говорити про реструктуризацію і списання боргів. Другого такого шансу у Зеленського може й не бути. 

Чи розуміють це на Банковій? Поки, виглядає так, що ні. Там вважають, що фількіна грамота у вигляді статусу партнера — це наше все. А це насправді майже нуль, який дає тільки моральне задоволення. 

У нас залишилося кілька днів, аби виграти одну з найважливіших дипломатичних битв країни. Але чомусь я дуже боюся, що ми знову все профукаємо.