Політики на три букви. Коли матірний стане в Україні другою державною

В українському інтернеті черговий скандал — і без того специфічний чи то блогер, то чи військовий експерт, чи то океаніст Олексій Арестович на прохання написати пост на своїй сторінці українською відповів просто і ясно: послав співрозмовника куди подалі. А після ще й похвалився, що це, мовляв, гідна відповідь інтернет-боту. Ботом насправді виявилася жива людина, але головне зовсім не це. Головне — рівень дискусії.

В українській політичній історії було чимало скандалів, викликаних гострим слівцем політиків і чиновників. Правда, в більшості випадків це були випадкові прояви — то мікрофон не вимкнули, то хтось підслухав. Леонід Кучма на знаменитих плівках Мельниченка не стримував себе і використовував весь арсенал великого матюка. Віктор Янукович якось розпорядився "прибрати на *уй" пенсіонера, який під час візиту президента в Коростень на Житомирщині обурився позицією Януковича щодо преференцій для російської мови. Петро Порошенко в серцях обізвав Вадима Новинського "сукою православною". Але в цілому українські політики якщо і лихословили, то досить скромно. "Нехай мудак ламає сейф", сказане Олександром Омельченком нібито в розмові з Віктором Ющенком, обмін люб'язностями між Юлією Тимошенко і Олегом Ляшком (чихуахуа і лисиця драна), навіть загроза з боку Арсенія Яценюка, який був на той час у "Батьківщині", "засунути кудись" морквину телетролю Олексію Дурнєву, не варта навіть нігтя рівню дискусії, яка розгорнулася в українському політикумі з приходом зеленої команди.

Ще до того як прийти до влади, Володимир Зеленський ініціював флешмоб "Ідіть у сраку", покликаний затаврувати тодішнього нардепа Олега Барну за нецензурне спілкування з журналістами. Після, вже будучи президентом, Зеленський називав чиновників розбійниками, депутати його політсили оцінювали "корабельних сосєн"... Прості хлопці, якими нібито наповнився парламент і інші органи влади, продовжили вести себе так само, як і до походу у владу. А як же тут без міцного слівця? Партійні чати, скріни яких потрапляють в медіа, рясніють лайкою. Та й вголос використовувати обсценну лексику "слуги народу" не гребують. Якось Олексій Кучеренко обізвав нардепа від СН Максима Ткаченка "малолітнім клоуном" — у відповідь на пропозицію останнього списати все старше покоління в утиль. Але Ткаченко не розгубився і заявив Кучеренку: "Щас за клоуна, б*ядь. За клоуна ви зараз п**ди отримаєте". Високий рівень дискусії з активним вживанням матюків демонструють і інші "слуги народу", а тепер ось і Арестович, представник української делегації в Тристоронній контактній групі, посилає на три букви користувачів, причому за абсолютно обґрунтоване прохання.

Офіційної реакції на слова Арестовича, до речі, немає. А чого реагувати, якщо мат — норма життя? Чай не цукрові, всі чують, як звичайні люди говорять. А раз назвався "слугою народу", то будь добрий, від народу не відривайся. Хотілося б, звичайно, щоб цей "не відрив" проявлявся абсолютно в інших речах, але, як то кажуть, чим багаті — тим і раді. Рівень недовіри і навіть відвертого презирства до державних інституцій досяг такого рівня, що вже ніхто не здивується, якщо матюки зазвучать з вуст голови Кабміну прямо під час традиційного засідання парламенту або в виступі керівника парламентської фракції з трибуни Верховної Ради. А там, дивись, і другою державною стане.