Погані сценарії, або чому Путін запропонував Порошенку будинок в Ростові
Путін частіше за все говорить те, що є в його планах. І пасаж про п’ятого Президента навряд чи є експромтом. Ця фраза, цілком реально, із розряду того, що "ми подивимося, як вони будуть стрілять у жінок і дітей". Якщо хтось не пам’ятає, то саме так Путін попередив про "заградотряди" із жінок біля українських військових баз в Криму у 2014 році
Вже зараз, можна не сумніватися, базовий сценарій Путіна, в незалежності від того, будуть підписані Мінські угоди Зеленським чи ні – дестабілізація всередині України. Отже які ці сценарії дестабілізації — тим більше, що їх, в тій чи іншій мірі, вже озвучують і Лукашенко, і Шольц.
1. Блекаут. РФ уже заявила, що до кінця вересня не буде бронювати потужності газопроводу Ямал-Європа (той, що іде через Білорусь), а транзит нашою трубою впав на 50%. Зупинка прокачки газу на два-три тижні, а РФ юридично має на це право, призведе до енергетичного колапсу. Цей сценарій в офісі Президента, на жаль, взагалі не розглядали. Часу в Путіна не так багато – тиждень-два, щоб почати цей сценарій (з кінця березня опалювальний сезон в Європі, де-факто, закінчується, і тиск ЄС на Україну зменшиться). У момент відключень починаються заворушення, ОПЗЖ (і не тільки) говорить, що необхідно йти на всі поступки, Зеленський змушений підписати Мінські угоди, в Києві і низці регіонів можна спровокувати збройні сутички з поліцією умовного правого сектора, в яких звинуватять в тому числі і Порошенка. Як результат, Зеленський напівлегітимний Президент, опозиція не має що говорити, і маємо політичну турбулентність, помножену на приєднання України до ОРДЛО.
2. Загроза блекауту. По суті, це той самий перший сценарій, тільки без крайнощів масових відключень. Зеленський виходить до народу і пояснює, що в нього немає іншого варіанту, бо Порошенко підписав Мінські угоди, які зараз загнали нас у цей сценарій.
3. Локальне напруження (без переходу до прямих воєнних дій) на кордоні з Білоруссю (для Путіна принципово, щоб це було саме на кордоні з Білоруссю). Білоруси припиняють поставки дизеля, росіяни паралельно практично припиняють транзит газу, і далі повторюються попередні сценарії.
В усіх цих сценаріях різко зростає активність проросійських сил, кожна з яких спробує або набрати політичні бали, або не просто набрати політичні бали, але й зіграти в гру "РосУкрЕнерго-2". І заява Фірташа – перший публічний пробний шар у цій грі (запам’ятається перший і останній крок, між іншим).
Отже, станом на зараз це три базові сценарії. Звичайно, європейці зараз нам запропонують гроші. Можливо, буде запропоновано перехідний період в один рік і якісь умовні мінімальні миротворчі місії. На жаль, в офісі Президента на Мінськ майже погодилися і зараз ведуть консультації з низкою політологів, журналістів та блогерів про те, як правильно комунікувати цю історію, і найближчим часом всі ми здивуємося, як багато вчорашніх ура-патріотів і активних ворогів Мінська заговорять про мир в медведчуківському значенні цього поняття. І однією з головних тез буде те, що саме Порошенко призвів до цієї ситуації.
Чи є альтернатива у Зеленського? Безумовно є. Бо, як сказав днями один відомий і досвідчений аналітик, "в іншому випадку ми отримаємо Чечню, на яку в нас просто не буде грошей". Про те, що ми почнемо жорсткий дрейф в сторону Москви, годі й говорити. І тут багато хто з тих, для кого головний принцип життя "какая разница", зрозуміє, чому так часто ми чули фразу "Чому ми досі не в НАТО".
Для того, щоб уникнути цих найгірших сценаріїв, Зеленському потрібно почати комунікацію з народом з попередженням про загрози і нічого не підписувати, висуваючи в рамках Мінська моделі, неприйнятні для РФ. І тоді Путін точно втратить час, і ми зможемо вистояти.
