Нові технології та суперматеріали. Як зробити українські надра привабливими для інвесторів
Україна має величезні поклади стратегічно важливих корисних копалин. Але щоб правильно ними скористатися, потрібні нові технології та відповідальне урядування
Нещодавно центр "We Build Ukraine" спільно з Національною асоціацією добувної промисловості України провів конференцію "Стратегічні ресурси України: сценарії розвитку галузі надрокористування". Подія об’єднала представників влади, бізнесу, іноземних та українських інвесторів, членів дипломатичних місій, щоб поглибити практичний діалог про майбутнє українських надр у процесі подальшої відбудови країни.
З того часу не минуло й тижня, як про українські стратегічні ресурси заговорив весь світ, особливо новий-старий президент США Дональд Трамп.
То що ж усе таки зацікавило всіх в українських надрах?
Українські надра
Україна належить до провідних мінерально-сировинних (МС) держав світу. На початок XXI ст. наша країна, на яку припадало лише 0,4% земної суші і 0,8% населення планети, мала в своїх надрах 5% глобального потенціалу МС.
Станом на початок 2019 р. в Україні налічувалося 2233 родовища горючих корисних копалин та проявів, 147 — рудних, 4676 — нерудних, 1705 родовищ підземних вод тощо.
За розвіданими запасами низки корисних копалин Україна випереджала рф, США, Велику Британію, Францію, ФРН, Канаду та ін. Зокрема, за запасами й видобутком залізних, марганцевих, титано-цирконієвих руд, багатьох видів неметалічної сировини Україна наприкінці XX ст. посідала провідне місце серед країн Європи й світу.
В Україні у значних обсягах видобувалося кам’яне вугілля (2% світового видобутку), залізні та марганцеві руди (4% та 10% відповідно), графіт (4%), каолін (18%), уранові (2%), титанові, цирконієві руди, германій, нерудна металургійна сировина, сировина для виробництва буд матеріалів тощо.
На час проголошення незалежності мінерально-сировиний комплекс забезпечував близько чверті валового національного продукту, а близько половини промислового потенціалу країни та до 20% її трудових ресурсів було пов´язано з видобуванням та використанням корисних копалин.
Від реалізації МС-продукції (передусім чорних металів та виробів з них) країна отримувала близько третини експортного виторгу.
Багаторічна нещадна експлуатація спадку у вигляді потужного гірничо-металургійного комплексу (ГМК), що залишився від СРСР, без інвестування в розвиток призвела до суттєвих втрат його можливостей і перспектив. І нинішня майже трирічна війна теж завдала руйнувань галузі.
Україна має значний потенціал розвитку видобутку і подальшої переробки своїх мінерально-сировинних ресурсів, володіє запасами критичної сировини, такої як уран, титан, графіт, каолін, цирконій, базальт, має вигідне географічне розташування та розвинену транспортно-логістичну інфраструктуру. Однак через закритість галузі, кон’юнктуру ринку, неефективне державне управління та регулювання, галузь надрокористування поки що не реалізовує свій потенціал. На відміну від Канади, Австралії, Лівії, ОАЕ, ПАР, рф, Монголії, Казахстану, де надрокористування забезпечує основний прибуток країни.
Мінерально-сировинні ресурси як потенціал відновлення
Надпотужні ресурси України — одна з найкращих можливостей для повоєнного відновлення країни і виходу на помітну позицію в європейській спільноті. Це можливість розбудувати країну з потужною переробною промисловістю. Після війни галузь надрокористування матиме пріоритетне значення для відновлення країни, забезпечення сировиною житлового і промислового будівництва, водопостачання та будівництва на зруйнованих територіях.
Для цього потрібно вирішити величезну кількість проблемних питань, які накопичувалися протягом кількох десятиліть і залишалася поза межами уваги держави.
Усі земельні ресурси розпайовані і приватизовані. Вільної землі фактично немає. І кожен потенціальний інвестор у розвиток і переробку мінерально-сировинних ресурсів, що знаходяться в надрах, стикнеться з проблемами викупу приватних земельних ділянок площею 1-3 га у землевласників. Частина їх погодиться продати свої землі зразу за реальною ціною. Інша частина не продасть ніколи. А частина встановить ціни, які зразу роблять інвестпроєкт збитковим. Особливо ті, які, знаючи данні геологорозвідки, скуповували землі для перепродажу.
Наступна складність для інвестора — отримати погодження місцевої громади на будівництво комплексу. Тобто, маючи результати геологорозвідувальних робіт, необхідні технології для виробництва, кошти для реалізації проєкту, інвестор тільки за деякий час (в ідеальному випадку не менш як за кілька років) зможе почати реалізацію намірів.
Ще один пласт проблем пов’язаний з геологорозвідкою, на основі якої і починається освоєння надр.
Інформація про мінерально-сировинну базу більш як на 90% сформована за часів СРСР за тодішньою методологією геологорозвідки та постановки родовищ на баланс. Раніше геологія повністю фінансувалася державою, і обсяги геологорозвідувальних робіт були значними. Потім фінансування скоротилося. Діяла система, коли певні відрахування від діяльності ГМК йшли на розвиток геології. Зараз держава практично припинила фінансування геологорозвідки. Низку даних засекречено, тому донести інформацію про потенціал надр неможливо. Крім того, для залучення інвесторів потрібно привести дані геологорозвідки СРСР до наявних міжнародних стандартів.
Технології розробок
Під час розробки більшості родовищ України і переробки корисних копалин використовуються технології 30-50-х рр. минулого століття, які є енергоємними і екологічно небезпечними. Зокрема, утворився мільярд тонн у вигляді териконів, шлаків, шламів та зол. Отже, потрібно створювати нові технології.
Наприклад, діоксид титану з наших руд досі отримують сульфатною чи хлорною технологією, розробленими в 50-х рр XX ст. Це надзвичайно енергоємні процеси, бо в технології є операції за температур 900оС — 1900о С. До того ж виділяється величезний обсяг шкідливих і небезпечних відходів. А можна застосовувати сучасні технології з гідрометалургійними методами в твердій фазі за максимальних температур у 350-400оС і отримувати діоксид титану за безвідходними технологіями (з поверненням відходів на початок технологічного процесу).
Розглянемо для прикладу перспективи літійвидобувної промисловості. Перший варіант — експлуатувати українські родовища мінерального літію, унікальні за хімічним складом. Проблема в тому, що у світі немає технологій збагачення й отримання літійвмістких концентратів, а також літієвої продукції з українських петалітових мінералів. Тому на реалізацію проєкту необхідні інвестиції в сотні мільйонів доларів і приблизно 15 років. Але ось другий варіант. Існують технології отримання літію з супутніх пластових вод, шкідливих за хімічним вмістом соляних розсолів, які утворюються в свердловинах при нафтогазовидобутку. До того ж, крім літію, з них можна отримувати приблизно такі ж вартісні йод, бром, барій, рідкісні матеріали. Застосування цих технологій мінімум в десятки раз зменшить розмір інвестицій і дозволить почати видобуток протягом п´яти років. І цей другий варіант екологічний. Якщо під час видобутку мінерального літію утворюються мільйони тонн відходів, то при видобутку літію з супутніх пластових вод виконується очистка шкідливих розсолів до технічної води.
Нові матеріали
Крім відмови від старих технологій переробки потрібно звертати увагу й на нові сучасні матеріали, які впевнено завойовують ринки. Як приклад розглянемо базальт. Можливості використання базальтового волокна (БВ) в оборонній промисловості надзвичайно широкі. Виготовлення оболонок снарядів і ракет з БВ, міцніших і легших за метал, збільшує їхню дальність за тієї ж потужності заряду. А для ракет, літаків, дронів, суден, крім зменшення ваги, взагалі відкриваються фантастичні можливості стати невидимими завдяки властивостям базальту — не віддзеркалювати хвилі в широкому частотному діапазоні. Так, БВ виступає матеріалом, який здатен забезпечити надійний захист від снарядів, але не приводить до обтяження броні.
Основне застосування жаростійких базальтокомпозитів — ракетна та аерокосмічна галузі. ЄС запустив проекти широкого впровадження композитів у суднобудуванні: RAMSSES, FIBRESHIP. Суднобудівники звертають увагу на базальтове волокно завдяки його стійкості до корозії, негорючості, міцності та легкості. Далі всіх у цьому просунулися голландські суднобудівники. Група компаній Damen виробляє композитні судна з 1960-х років, а зараз почала виготовляти кораблі довжиною до 25 м на основі БВ (переважно перехоплювачі). Damen планує створювати композитні кораблі на 45 і 75 м. Використання бетону з БВ для злітно-посадкових смуг аеродромів підвищує їхню зносостійкість та коефіцієнт зчеплення з колесами шасі літаків. З базальтового волокна вже створені та використовуються протипожежні авіабомби для локалізації пожеж та при техногенних аваріях і катастрофах, маскувальні системи для техніки і особового складу, виробляється довговічна і надійна тара для зберігання боєприпасів. Використання базальту також дозволяє суттєво здешевити виробництво.
Завдяки унікальних характеристикам базальтове волокно масово застосовується в сейсмостійкому, гідротехнічному, прибережному, дорожньому будівництві, залізничних магістралях, ЖКГ, машинобудуванні, автомобільній, авіаційній, суднобудівній промисловості, енергетиці, сільському господарстві.
Важливо, що таке волокно являє собою майже вічний матеріал. БВ почали використовувати на залізниці при виготовленні вагонів. Китай планує виробляти морські базальтові контейнери, які на 60% легше металевих. Все це початок глобального переходу на екологічно чисті, ефективні та рентабельні базальтові технології. Взагалі скоро можна очікувати "базальтову" революцію з масовим використанням БВ і повною заміною багатьох конструкцій на базальтомісткі.
Сьогодні потреба ринку в базальтової продукції у багато разів більша за обсяги його виробництва. Наприклад, світовий ринок теплоізоляційних матеріалів у 2022 р. становив $28,75 млрд, і очікується, що за 10 років він зросте до майже $50 млрд.
Базальт не тільки екологічно чистий матеріал XXI ст. з грандіозними можливостями, а й конкурентоспроможна галузь нових матеріалів зі стійким та стрімким розвитком і ринок з низьким конкурентним середовищем. Країни, які першими почнуть його масове виробництво, отримають великі конкурентні переваги.
Розвіданих родовищ базальту в Україні багато, тому справа тільки за створенням нових підприємств з виробництва виробів із базальтового волокна.
Відходи як цінний ресурс
Ось чим ще можна зацікавити Трампа. Перспективний напрямом надрокористування — перетворення відходів у сировину для вироблення продукції.
За різними оцінками в Україні, обсяг накопичених відходів досягає 25 млрд м3, з них можна видобувати багато цінних компонентів, зокрема елементів стратегічних ресурсів, як-от золото, платину, титан, ртуть, цинк тощо. З одного боку, це шкідливі відходи, які необхідно утилізувати і очищати країну. А з іншого — в них є велика кількість корисних копалин, які через неякісні та застарілі технології не були вилучені у процесі первинної переробки. Тому країні необхідно змінювати погляди і розглядати відходи як первинну сировину для видобутку корисних копалин.
