Деякі нотатки щодо "дунайської політики" України
Є надія, що війна змінить ставлення України до Дунаю як транспортної артерії і взагалі "вікна у Європу"
1. Дунайський шлях залишався недооціненим і лише захоплення росіянами одних портів і блокада інших дозволяє розглядати Дунай як новий транспортний маршрут для експорту українських товарів, а можливо, і для імпорту. Схоже, що орки також це розуміють, про що свідчать їх спроби знищити міст через Дністровський лиман.
2. Ми сьогодні не знаємо як і на яких умовах закінчиться війна (я впевнений, що переможемо, питання лише в тому, наскільки Росія збереже здатність "повторити"). Росія за будь-якого варіанту залишиться екзистенційною загрозою для України. Відповідно, всі питання, пов'язані з логістикою, виходитимуть за суто комерційні рамки і вимагатимуть підходів, в першу чергу, з позицій національної безпеки.
3. Українська Бессарабія має чимало вразливих позицій, але ключова з них — транспортна доступність. Регіон має природний кордон у вигляді Дністровського лиману, який обмежує транспортне сполучення. В умовах, коли рух через залізничний міст паралізовано, для залізничного сполучення до дунайських портів залишаються два шляхи: один через Придністровський регіон Республіки Молдова, поки що підконтрольний Росії, інший — через північ Молдови, що і довше і дорожче. Якщо я неправий, прохання фахівців мене підправити.
4. Незадовго до вторгнення мною і херсонськими колегами була спроба оцінити вразливість Півдня України з точки зору стійкості до гібридних загроз. З різних причин матеріал не пішов в роботу. Зараз з огляду на досвід перших місяців російського вторгнення слід зауважити, що значення деяких дестабілізуючих чинників було переоцінено і взагалі оцінки будувалися на досвіді 2014-2015 років. Важливо визнавати свої прорахунки. Деякі, навпаки, недооцінені, наприклад, децентралізація (увага приділялася можливим негативним наслідкам об'єднання громад з різним етнічним складом).
5. В цьому році по іронії долі Україна головує в Стратегії ЄС для Дунайського регіону (ЄСДР). Цей чинник Україна намагалася використати для популяризації свого європейського вибору. Тепер ситуація значно змінилася, що не виключає, втім, використання у майбутньому участі ЄСДР як допоміжного інструменту євроінтеграції і розвитку Дунайського регіону України, зокрема, Української Бессарабії.
6. Українська Бессарабія має значний потенціал для розвитку (транспорт, туризм, "зелена енергетика", сільське господарство і переробка), але й водночас і суттєві обмеження, які всім відомі. Ключове питання — автошляхи. Те, що провели реконструкцію Одеса-Рені — це супер, але в цілому дороги в Бессарабії залишаються жахіттям для автовласників. Про який туризм можна говорити, якщо до курортів можна проїхати з ризиком поломки. І звісно — ще один шляхопровід з мостом через Дністровський лиман.
7. Чи варто про це говорити за умов, коли ворог не переможений, значні території знаходяться під окупацією, а іншим вона загрожує? Думаю варто. Російське вторгнення виявило чимало вразливостей (водо- та енергопостачання, транспортні шляхи, інфраструктура тощо) що має бути враховані при відбудові територій, які зазнали руйнувань внаслідок дій росіян. Ми 30 років розвивалися багато в чому за рахунок потенціалу, створеного ще за радянських часів. Сьогодні вагома частина цього потенціалу зруйнована і відродженню у тому вигляді, як раніш, не підлягає. Отже треба думати і про новий зміст і про нову форму.