Не шукайте чорну кішку. Чому в регіони повернулися графіки відключень, а "Нафтогаз" збільшив імпорт газу
У воєнних умовах, коли обмаль інформації про стан української енергосистеми, важливо правильно інтерпретувати події і рішення в енергетичній сфері

Учора зранку багато хто був заскочений новиною про запровадження аварійних відключень у декількох східних областях України. Начебто майже півтора місяці усе було спокійно й без графіків. І начебто після останніх масованих обстрілів масштаби відключень були мінімальними або й взагалі відсутні. І тут як сніг на голову в лютому – аварійні відключення.
Але за таких міркувань не враховуються два чинники:
- Руйнування енергетичної інфраструктури продовжуються. Навіть якщо не було масованої атаки, пара-трійка "шахідів", які літають щодня, можуть вивести з ладу енергетичне обладнання, критичне для задоволення попиту.
- Падіння температури з початком тижня одразу зумовило підвищення попиту. І відразу ж дала про себе знати проблема обмеженої потужності перетоків через Дніпро з профіцитного правого берега (адже тут всі АЕС та імпортний інтерфейс) на дефіцитний лівий (де серйозно понищені електростанції та інша інфраструктура). Саме про це я писав кілька тижнів тому, зазначаючи, що начебто без видимих причин може складатися ситуація коли на лівому березі "раптово" виникнуть дефіцити та доведеться застосовувати графіки відключень.
Власне зранку в понеділок приблизно такий збіг факторів зумовив потребу в аварійних відключеннях у кількох областях на Лівобережжі.
Під час війни та енергетичного терору ми живемо в умовах дуже дозованої подачі інформації про ситуацію в енергетиці. Тобто ані пересічні громадяни, ані аналітики не мають повної, актуальної та релевантної інформації про ситуацію в енергосистемі, масштаби пошкоджень та темпи ремонтів.
У цьому контексті, хотілося б навести два правила:
- Відсутність ознак проблеми, ще не означає відсутність цієї проблеми.
- Нерозумне чи навіть абсурдне рішення в умовах браку інформації може вже не видаватися таким безглуздим за наявності повного доступу до даних. І звісно ж, навпаки.
Отже, формуючи судження, варто задуматися, а чи не залишилися якісь фактори за межами поля зору. Перше правило стосується ситуації з аварійними відключеннями у понеділок на Лівобережжі.
З понеділка також відбувалися жваві обговорення того, що "Нафтогаз" раптом імпортував достатньо великий обсяг, як на одну добу. Звісно ж, ішлося й про ціну цього імпорту. Отак взяв і ні з того ні з сього й закупив за кордоном обсяг газу, який відповідає видобутку за 2–2,5 дні. А я б не поспішав із висновками, хоча б тому, що звернувся б до правила 2. Варто пригадати, що торік об’єкти газової інфраструктури, зокрема сховища, неодноразово ставили об’єктами атак. А на цих вихідних ракети летіли в регіони, де є важливі об’єкти газової інфраструктури…
Точилися й розмови про безперспективність газової генерації в Україні, зокрема й малої розподіленої. Як аргумент наводили те, що газу може бути недостатньо, а висока ціна його імпорту робитиме виробництво електроенергії неконкурентним та нерозумним. Це логічно. Проте, важливо розуміти та розділяти контекст: 1) в умовах війни та енергетичного терору і 2) по завершенні активних бойових дій та припиненні енергетичного терору.
Я переконаний, що бум газової генерації мине невдовзі після завершення енергетичного терору чи активної фази війни. Логічно, що газова генерація не може працювати як базова, особливо коли газ і справді буде дорогим. У мирний час будуть відновлюватися пошкоджені потужності і будуватися нові з огляду на собівартість виробництва. А газова генерація працюватиме лише в пікові чи, можливо, напівпікові періоди, коли ціна висока.
Однак сьогодні у нас питання не лише в ціні генерації, але й у способах уникнення масштабних відключень. Я вже мовчу про те, що більшість газової генерації будували для себе промислові споживачі, і це не під’єднані до мережі потужності. Відсутність електроенергії для них – це гарантована зупинка роботи.
В умовах енергетичного терору прості рішення зовсім не прості. А очевидні речі зовсім неочевидні в умовах браку інформації про функціонування енергетичного сектору. І тут головне не шукати чорну кішку у чорній кімнаті. Бо, шукаючи, можна й справді потім виявитися в темній кімнаті надовго.