Скажіть партнерам: "Купуйте наше". 5 порад для економічного відродження України

Коли економісти дають поради, вони не кажуть: сину, ти дуже ефективний у митті посуду, то йди працювати посудомийником. Але по суті саме це вони радять не своїм дітям, а іншим країнам. Насправді, коли ми аналізуємо види діяльності в економіці, то маємо також зважати на якісні показники. І тоді для нас змінюється економічний ландшафт. Багаті країни швидше навчаються і засвоюють нові технології. Вони не лінуються вчитися.

Україні буде багато співчуття і допомоги від решти світу. Вам потрібні фінансові вливання в промисловість. Не готівка, а інвестиції закордонних компаній. Використовуйте момент. Якщо вас запитають: "Що ми для вас можемо зробити?" — скажіть: "Купуйте ось такі наші товари". Наприклад, запропонуйте якійсь великій компанії: "Давайте ми для вас будемо виробляти коробку передач". Шукайте в себе виробників, які випускають цікаву продукцію.

Коли війна закінчиться, варто скористатися із симпатії всього світу. Україні потрібен новий план Маршала — проект відбудови промисловості. Треба займатися тим, що у вас добре виходило. Наприклад, виробляти меблі чи труби для нафтопроводів. Або літаки. Або рухомий склад для залізниці — локомотиви та вагони (а от закупати тепловози у General Electric не дуже розумно). Варто укласти угоди про вільну торгівлю з колишніми партнерами, наприклад з Грузією, де є схожі проблеми.

І не в усьому треба покладатися на міжнародних партнерів. Взяти, наприклад, Євросоюз. У них є імпортні мита, але вам вони не дозволяють вдатися до таких саме заходів. Це вже до питання рівних можливостей. Потрібно, щоб ЄС не намагався знову створювати перепони для вашого експорту. У світі все не дуже справедливо. Вам треба в усьому розбиратися і не давати підривати свої позиції.

Варто шукати нішеві продукти і хороших підприємців, що знають свою справу. Якщо ви, наприклад, спеціалізуєтеся на шоколаді, треба знайти партнера, який зможе допомогти. Якщо якась країна запропонує вам підтримку — проаналізуйте, що там виробляється і скажіть, чим вона може допомогти технічно. Я переконаний, що європейські країни вам допоможуть.

Цікавий приклад — Швейцарія. Там багато малих нішевих продуктів, вони дуже опікуються і плекають муніципалітети та їхні внутрішні бренди. У них також є кластери в Альпах. Десь виробляються сири, десь м'ясні продукти, десь шоколад.

Але треба діяти обережно, щоб не сталося так, як у Румунії. Там дуже багато землі належить закордонним власникам. Заходиш у магазинчик і бачиш, що більшість бакалії імпортується з Євросоюзу. Вже румунського сиру не купите… Там все імпортоване з ЄС. Дуже родюча земля в Румунії, але це економічно захоплена країна. Отже, треба буди обачними, щоб іноземці не скуповували ваші землі, бо вони стануть вирощувати у вас же пшеницю і продавати вам спагеті з неї. А треба, щоб кінцевий продукт був свій.

Дуже сумно, що ваш найкращий експорт — це кваліфіковані працівники. І Україна не єдина країна, яка потерпає від відтоку талантів. Так, у Норвегії дуже багато мігрантів з Польщі, особливо в будівельному бізнесі. А коли я був на заході Україні і запитував "Як у вас справи?" — мені відповідали: "Не дуже, але в Польщу їздимо на будівництво". У Молдові питаєш "Як справи?" — відповідають: "Не дуже, але працюємо на будівництві в західній Україні"… Такий взаємний перетік мігрантів між країнами.

І вам би повернути людей назад. Деякі країни намагалися це зробити, пропонуючи своїм мігрантам гідні зарплати та прийнятне оподаткування. І зараз потрібно думати, як повернути своїх найкращих працівників, які поїхали під час війни.

В України є проблема з торговельним дефіцитом. Варто пам´ятати, що деколи держави не виплачували свій борг, бо подальше обслуговувати його могло би вбити економіку. Це не нова історія: навіть Англія в якийсь момент оголосила дефолт. Зараз ви застрягли в циклі боргів. Я вважаю, що це економічно необґрунтовано. Україні, можливо, доведеться оголосити дефолт, щоб не приносити в жертву свою економіку, накопичуючи і накопичуючи борги. 

Підготували Ольга Черниш і Олексій Шевнін за онлайн-лекцією Еріка Райнерта 9 вересня 2022 р. в рамках ініціативи Ukraine Global Faculty