Мало і ще менше. Чому провалився аукціон на підтримку проектів "зелених" електростанцій

У середині серпня уряд оголосив про початок аукціонів на будівництво потужностей для виробництва електроенергії з відновлюваних джерел. Додаткову річну квоту підтримки на 2024 р. було визначено у розмірі 110 МВт.

Аукціон — це ринковий інструмент, який стимулює конкуренцію. В обох випадках компанії, потенційні виробники електроенергії, змагаються на аукціоні, і перемагає той, хто пропонує нижчу ціну. Безумовно, перший, хто отримує від цього вигоду — це споживач, адже створюється підґрунтя для незавищення цін на електроенергію у майбутньому.

Механізм аукціонів законодавчо був передбачений ще у 2019 р. Проте з низки причин їх проведення постійно відкладалося. У минулому підтримка виробників з ВДЕ відбулася з використанням "зеленого" тарифу, який давно себе віджив. Окрім цього, розвиток відновлюваної енергетики відбувався дещо хаотично — інвестори будували станції у тих місцях, де забезпечувалася найвища продуктивність обладнання, що цілком резонно. Але внаслідок цього в деяких регіонах виникав суттєвий профіцит потужностей. А ще потужність сонячних електростанцій суттєво перевищила планові показники, тоді як будівництво генерації з використанням інших видів відновлюваних ресурсів було суттєво нижчим цільових значень.

Запровадження аукціонів покликане вирішувати цю проблему, бо уряд визначатиме не тільки бажаний обсяг потужностей відновлюваної енергетики за кожним типом ресурсу (який отримає державну підтримку), а й регіони, в яких ці електростанції потрібні.

І от перший аукціон минув, але щось пішло не так. Фактично аукціон не відбувся, бо на нього ніхто не подався. Чому? Бо законодавець дуже хитро прописав умови участі. Отож, розглянемо умови подачі заявок на аукціон та в чому виникла проблема.

Передусім варто сказати, що законодавство забороняє брати участь в аукціонах тим компаніям, які вже працюють в секторі ВДЕ та отримують зелений тариф (feed-in tarrif) чи ринкову премію (feed-in premium). Іншими словами, компаніям, які мають досвід роботи у вітчизняному секторі ВДЕ, вхід на аукціони заборонено.

Вочевидь, ця логіка була спрямована на те, щоб сюди прийшли нові західні компанії. Але давайте будемо реалістами. Відповідно до умов розподілу квот підтримки на 2024 р., визначних урядом, оголошується будівництво 88 МВт вітрових потужностей, 11 МВт сонячних електростанцій (на лівому березі Дніпра) та 11 МВт інших (біомаса, біогаз, мала гідроенергетика). Тобто ми очікуємо, що, наприклад, американська чи канадська компанія прийде будувати невелику СЕС у Харківській чи Сумській області? Серйозно? В умовах війни? І без страхування воєнних ризиків? Насправді очікувати приходу нового, незнайомого з Україною інвестора в такий малий проєкт на сьогодні марно.

А далі ще цікавіше — мале стає ще меншим. Закон України "Про альтернативні джерела енергії" передбачає, що переможець аукціону (разом із пов’язаними компаніями) не може отримати більш як 25% обсягу річної квоти підтримки на відповідний рік. Тобто переможець аукціону, виходячи з оголошених обсягів підтримки, в межах цієї моделі на наступний рік зможе збудувати не більш як 27,5 МВт.

Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 2030 р. передбачає, що 27% кінцевого енергоспоживання покриватиметься відновлюваними енергоресурсами. А умови аукціонів з підтримки ВДЕ кажуть — не більше 27 МВт в одні руки!

Що тут сказати? Потужно! На такий серйозний проект у нас відбою від заокеанських інвесторів не буде.

Тому, якщо ми хочемо швидко збудувати розподілену генерацію, нам потрібно відкрити аукціони та ринок для усіх. Законодавець повинен переглянути підходи до проведення аукціонів. Бо тут або "шашечки", або реальне будівництво розподіленої генерації.