Аби тільки не корпоратив. Як Байден Зеленського в Вашингтон запрошував
Зеленського покличуть до Вашингтона, коли все вже буде позаду. Серйозні гравці поспілкуються між собою, окреслять позиції і поле для можливих компромісів, а також позначать питання, в яких таких не буде. А потім Джо Байден розповість українському колезі про опції і ймовірні сценарії, що залишаються.
Що ж, джерела у видання Axios виявилися надійними — Джо Байден вчора дійсно подзвонив Володимиру Зеленському. Утім, з огляду на статус цього ЗМІ (точніше, той факт, що Еван Раян, дружина держсекретаря Ентоні Блінкена і секретар кабінету Білого дому — в деякому роді, колега Андрія Єрмака — аж до призначення на цю посаду була виконавчим віцепрезидентом видання), його можна вважати в певному сенсі неофіційним каналом зв'язку з Білим домом. І, принаймні, набиваючись на інтерв'ю, в Офісі президента на це і розраховували. Те, що Зеленський виявився до нього слабо підготовлений і подекуди відверто підставився, може свідчити про поспіх, в якому все відбувалося.
Поспіх же цей, судячи з усього, був обумовлений не тільки цоканням годиника, що наближає саміти США-ЄС, НАТО, G7 і зустріч Джо Байдена з Володимиром Путіним, а й іншою неприємною подією. Адже через лічені години після дзвінка американського президента українському в ефір CNN вийшла чергова порція компромату від ексконфідента Дональда Трампа Рудольфа Джуліані — запис телефонної розмови, на якій Єрмак обіцяє йому, що Зеленський оголосить про початок розслідування проти Байдена в обмін на візит до Вашингтона. Так що я не виключаю, що, дізнавшись про цю прикрість, Банкова спробувала зіграти на випередження — і це для ОПУ було куди важливіше, ніж очікувано негативна реакція на вправи Зеленського в водолитті.
Білому дому, втім, вигідніше було зайвий раз продемонструвати дружбу до виходу цього сюжету, ніж натужно імітувати, що нічого не сталося — після. Я не стверджую, зрозуміло, що Байден взагалі не збирався дзвонити Зеленському. Більш того, радник з національної безпеки Джо Салліван на брифінгу прямо заявив про зворотне: "Цей дзвінок вони запланували напередодні поїздки президента Байдена в Європу і зустрічі з президентом Путіним". Однак деякі обставини його виразно поквапили: адже навіть з точки зору піару дзвонити Зеленському в день виходу інтерв'ю, що містить докори на твою адресу, — рішення так собі. Європейське турне стартує 10 червня, так що запас часу, нехай і невеликий, все ж був.
Але в цілому для Зеленського обставини склалися найкращим чином. По-перше, він отримав аудіокомпенсацію за аудієнцію у Байдена, що не відбулася, до того, як той побачиться з Путіним. По-друге — запрошення до Вашингтона. По-третє — запас конфіденційності, достатній для великих маніпуляцій, яким відразу скористалися в ОПУ.
Реліз за підсумками бесіди, випущений прессекретарем Білого дому Дженом Псакі, займає всього один абзац сухого тексту і являє собою перерахування порушених тем. Дозволю собі процитувати уривок: "Президент Джозеф Р. Байден-мл. сьогодні поговорив з Президентом України Володимиром Зеленським. Лідери обговорили наше стратегічне партнерство на підтримку плану президента Зеленського по боротьбі з корупцією та реалізації програми реформ, заснованої на наших спільних демократичних цінностях і євроатлантичних устремліннях України, які забезпечують справедливість, безпеку і процвітання народу України. Президент Байден підтвердив непохитну прихильність США суверенітету і територіальній цілісності України перед обличчям російської агресії на Донбасі і в Криму, що триває. Лідери також обговорили необхідність тісної співпраці в області енергетичної безпеки і боротьби з COVID-19, включаючи плани США надати 900 тис. доз вакцини, щоб допомогти Україні впоратися з пандемією. Президент Байден запросив президента Зеленського відвідати Вашингтон цього літа".
Порівняти це з простирадлом, виробленим ОПУ, читач може сам. Я ж просто зазначу, що Офісу президента вже неодноразово траплялося в подібних ситуаціях створювати сенсації, вельми далекі від дійсного стану справ. Модифікація реальності через недогляд або недоумкуватість з метою її (зазвичай короткочасного) поліпшення давно стала візитною карткою цього президентського оргáна. Не відступили від це правила і вчора. Так, вже через пару годин після публікації з релізу Банкової зник пасаж про всецілу підтримку Байденом євроатлантичної інтеграції України та важливість надання їй ПДЧ в НАТО.
Навіть якщо Байден щось подібне і вимовляв, подібний пасаж для нього напередодні самітів — явна підстава, оскільки президент США безумовно не бажає обмежувати себе у виборі варіантів. Як у торгах з європейськими союзниками, так і в спілкуванні з російським візаві, що також може перерости в торг.
Зрештою, Джордж Буш-молодший прямо підтримував ПДЧ для України в 2008-му, і закінчилося це, м'яко кажучи, конфузом. Так що американська сторона хоч і поблажливо поставилася до творчості Єрмака, Подоляка і Ко., у цьому питанні провела товсті червоні лінії. Утім, це не завадить розкручувати сюжет "Зеленський домагається членства в НАТО" для внутрішньої аудиторії. І будь-яка варіація на тему ПДЧ — альтернативний план, поглиблене партнерство, неформальна інтеграція і будь-який інший подібний піар-конструкт — буде піднесений як перемога і використаний у подальших електоральних іграх. У цьому сенсі Володимир Зеленський йде по стопах ненависного папередника — і якщо у Петра Порошенка був безвіз, йому дуже потрібен свій інтеграційний прорив. Або те, що можна таким уявити.
Насправді ж, очевидно, що Зеленського покличуть до Вашингтона, коли все вже буде позаду. Серйозні гравці поспілкуються між собою, окреслять позиції, поле для можливих компромісів і позначать питання, в яких таких не буде. А потім Джо Байден розповість українському колезі про залишаються опції і ймовірні сценарії, що залишаються. Утім, і це при належній вправності можна продати публіці як гучний успіх. Добре, коли б візит був призначений не на 4 липня — щоб не викликати непотрібних конотацій із запрошенням на корпоратив.
