Кістка для патріотів. Чому Кремль заговорив про анексію Херсонщини
Заява "гауляйтера" Херсонщини, а насправді просто зрадника й колаборанта Кирила Стремоусова щодо приєднання до Росії - це елемент інформаційно-психологічної операції Кремля
Новина про те, що "гауляйтер" Херсонщини (хоча який гауляйтер з колаборанта?) Кирило Стремоусов заявив на прес-конференції про намір звернутися до Владіміра Путіна із закликом включити її до складу Росії, стала сьогодні ледь не топовою.
Наші ЗМІ слідом за російськими розтиражували слова зрадника про те, що "жодних ХНР на території Херсонської області створюватись не буде, референдумів не буде", а буде лише один-єдиний наказ президента РФ на підставі звернення керівництва Херсонської області – а в зверненні буде прохання "ввести область до складу повноцінного регіону Російської Федерації".
Перше, що тут варто зазначити: ця заява не вартує ваших нервів. Як мінімум, допоки не стабілізується лінія фронту – і не на тижні, а на місяці. А наразі на подібний сценарій ніщо не вказує: не йдеться ані про перемир'я, ані навіть про припинення вогню: повільніше, ніж хотілося б, але звільнення України триває.
По-друге, якщо колишній езотеричний соціаліст зробив заяву з власних переконань, то він просто продемонстрував власну глупоту й необізнаність з російськими порядками. Якщо ж це була заява за рекомендацією вищестоячого начальства (що набагато імовірніше), то йдеться про чергову інформаційно-психологічну операцію.
І тут доведеться дещо пояснити. Путінський режим, як і належить диктатурі, є режимом з потужною просто-таки фрейдистською фіксацією на легітимізмі. Кожна його дія має ґрунтуватись на відповідній юридично закріпленій нормі. І звісно, законність у путінській Росії не тотожня справедливості (втім, ця деталь теми не стосується).
Так от, федеральний конституційний закон "О порядке принятия в Российскую Федерацию и образования в ее составе нового субъекта Российской Федерации" чітко регламентує порядок дій. Згідно з ним охоче "керівництво області" справді може виступити з таким зверненням. Але звернення це – про підписання відповідного "міжнародного договору". Отримавши його, президент РФ повідомляє Раду Федерації, Держдуму, та уряд. І лише після голосувань Путін отримає повноваження на "один-єдиний наказ".
По суті, те саме заявив путінський прес-секретар Дмітрій Пєсков, коментуючи слова Стремоусова: "Безумовно, бути чи не бути такому зверненню, мають вирішувати жителі Херсонської області – це перше. І визначати свою долю теж жителі області. Звичайно, це питання має бути чітко та ретельно вивірене та оцінене юристами та правниками, бо, звичайно, подібні доленосні. рішення повинні мати абсолютно чітке юридичне підґрунтя, бути абсолютно легітимними, як це було з Кримом".
Згадка про Крим тут пікантна. Адже свою "спрощену" схему Стремоусов якраз і пояснював тим, що "референдум, який абсолютно законно провели в Криму, не сприйнятий світовою спільнотою, яка зробила все, щоб не сприймати Росію як повноцінний суб'єкт світової спільноти".
Іншими словами, Москва не готова "йти по абсолютному бєспрєдєлу", підтримуючи видимість легітимності процедур – попри очевидну відсутність перспектив міжнародного визнання анексії. Цілком імовірно, що саме заради цієї демонстрації намірів Стремоусова взагалі витягли в ефір. Але, що характерно, він говорив про річний горизонт оформлення заявки, тобто можливостей створити бодай видимість народного волевиявлення хоч би й шляхом звернення "уповноваженої влади" – нема. Херсонщина чинить спротив, і подолати його в ближчій перспективі окупанти навіть не сподіваються.
І тут ми переходимо до пункту три. Для чого взагалі це було зроблено? Причин, видається, є декілька. Насамперед, парад 9 травня був показово провальним: курсанти, військові інженери та залізничники – й жодного літака в небі – це не та потуга, яка надихає патріотів. Це викликає незадоволення й сумніви в успіху "воєнної операції". Тому публіці треба кинути кістку у вигляді чергових територіальних надбань – бодай запланованих на майбутнє.
Водночас, це є безперечною декларацією намірів. Крим потребує води. Роки окупації наочно показали, що без неї півострів навіть із основною для РФ функцією військової бази справляється з великим трудом, і жодні ерзаци тут не помагають – ані цистерни з Кубані (якій теж бракує води), ані опріснювальні прожекти. А посилена викачка підземних вод вбиває ґрунти. Тож без контролю над Херсонщиною евакуація росіян з Криму стане питанням часу.
З іншого боку, те, що Росія зараз зачепила тему анексії області, може означати спробу посилення переговорної позиції. Це свого роду сигнал Києву та світу: Москва готова продовжувати – але це ще не точно, то давайте домовлятись щодо Криму й гарантій життєзабезпечення Криму.
Ще один аспект – продовольчий. Віджим Херсонщини – це вирішення низки проблем в галузі сільського господарства, від посівного матеріалу до переробних підприємств. Це не лише послаблення потенціалу України, але й посилення власного, зокрема за рахунок мародерства й рейдерства. Тож позавчорашня заява Пушиліна про те, що "ДНР" готова допомогти Херсонщині з реалізацією продукції – це воно. До того ж, тут є й проекція на світ: до війни Україна виступала гарантом продовольчої безпеки для 400 млн людей. Отже почасти це шантаж, а почасти – намагання знищити конкурента.
І останнє: вся ця метушня – черговий дзвіночок для "республік Донбасу": включення до складу РФ їм не світить, попри всі "референдуми" та звернення. На відміну від Херсонщини, вони потрібні Кремлю саме в тому статусі, в якому є сьогодні: деіндустріалізованої клоаки без перспектив відновлення, зони всіх можливих катастроф від гуманітарної до екологічної. Що ж, у цьому русскій мір на рідкість одноманітний: те саме і в Мурманську, і в Донецьку.