"Хочу блокнот і мир". Що просять у листах до Святого Миколая діти війни
Понад десять років організації Карітасу проводять акцію "Листи до Святого Миколая"
Україна переживає найважчу зиму в своїй новітній історії. Повномасштабна війна, зруйновані міста, втрачені домівки та тисячі біженців, розірвані соціальні зв’язки, ракетні обстріли, руйнування електромереж та перебої із опаленням та водопостачанням…
Коли темрява стає настільки густою, ми особливо потребуємо світла. Генератори та акумулятори, заряджені павербанки та ліхтарі, прикраси з блискітками, ялинки та гірлянди – все це для того, щоб розігнати темінь в нашим міста та селах. Ми потребуємо світла в наших домівках, але не менше – світла та радості в душі, віри та надії на чудо. Цього року напередодні новорічних та різдвяних свят дива чекає кожен українець, а особливо – діти!
Понад десять років організації Карітасу проводять акцію "Листи до Святого Миколая" та гуртують навколо дитячих мрій сотні людей, які допомагають творити справжнє диво для дітей. Від жовтня збираються листи від дітей з інтернатів, дитячих будинків, сиротинців, переселених дітей, що втікають від війни, дітей військових та загиблих учасників бойових дій, дітей із бідних родин, кризових сімей, що не можуть самостійно подбати про своїх діток.
Цього року, як і минулі роки, ми зібрали тисячі листів до Чудотворця, але особливо вражає кількість бажаючих купити дітям омріяні подарунки – листи розібрали за лічені тижні. Це не тільки меценати, підприємці чи дорослі волонтери, але діти – однокласники та сусіди, які захотіли подарувати іншим дітям свято.
Цього року читати дитячі листи було особливо щемко та хвилююче. Так, наших дітей війна змусила швидко подорослішати, тож і їхні прохання до Святого Миколая серйозні та не дитячі, а ще їх дуже непросто виконати.
"Я кожний день молюся, щоб був мир в Україні, щоб всі захисники повернулися додому. Я мрію, щоб не було повітряних тривог", – написав шестирічний Макс і більше нічого не попросив у Миколая.
"Прошу в тебе миру для всієї України. Принеси подарунки всім дітям, які зараз страждають. Верни всіх військових додому живими і здоровими". Катруся, 9 років.
"Я увесь рік був слухняний. Тому, хочу попросити подарунок. Дуже хочеться, щоб закінчилася війна і мій дядько повернувся додому". Іван 7 років.
"Я дуже хочу повернутися у мирний дім". Вероніка 7 років.
Так, мабуть цього року і діти, і дорослі мають основне побажання до Святого Миколая – мир та закінчення війни. Не просто закінчення, а закінчення перемогою, як ось наприклад, пише дванадцятирічний Максим: "… я хочу нам якнайшвидшої перемоги, миру і щоб люди не гинули. Мій тато служить в ЗСУ і я його дуже чекаю".
На радість діти не перестали хотіти іграшок та солодощів. "Мрію, щоб війна закінчилась, і я не буду боятися виходити на вулицю", – пише дев’ятирічна Анна перед тим, як попросити у подарунок іграшкову качечку. Проте нова реальність диктує їм і рядки на кшталт "Хочу блокнот і мир".
Гірлянди, ліхтарі, нічники на батарейках, генератори, теплі піжами, нові рукавички – це лише дещо із сьогоднішньої замовлень під подушку… "Дорогий Миколаю. Хочу сказати тобі, що я не із самих слухняних дітей, але я стараюсь. Побажань у мене особо нема, але дуже хочу щоб якомога швидше закінчилася війна і ми змогли вернутися додому. Я давно мріяла про лавову лампу, а так як зараз дуже часто вимикають світло, то ця лампа дуже знадобилась би". Катя 9 років.
Деякі прохання боляче читати – дівчинка Настя, яка живе лише із бабусею та хворіє на важку форму цукрового діабету, просить у Святого не іграшки чи смаколики, а апарат для вимірювання рівню цукру в крові: "Щоб було ліпше міряти цукор через телефон, а не колоти голкою в руку".
Дитячі центри Карітасу в різних містах України вже друге десятиліття працюють із дітьми, підлітками та молоддю, їхніми батьками, опікунами, допомагаючи долати різноманітні життєві негаразди. Серед наших бенефіціарів траплялись дуже різні історії – часом щасливі, частіше сумні.
Але тепер, коли жорстока злочинна Російська війна зачепила мабуть кожну дитину в Україні, ми зустрічаємось із такими трагічними історіями сімей та дітей, що нам важко осягнути як ці люди справляються і продовжують вести свою маленьку битву за виживання.
Більше того, діти продовжують вірити, сміятись та радіти дрібним радостям, хочуть вчитись та гратись із своїми однолітками, мріють про мир та домівку. Тож працівники дитячих центрів Карітасу роблять все можливе, щоб найкраща пора у житті – дитинство, сьогодні нажаль таке захмарене, все ж таки було повноцінним, радісним, сповненим приємних моментів, спілкуванням із друзями, навіть якщо це повністю нові друзі у новій школі чужого міста, щоб діти змогли навчатись, зростати в колі довіри та прийняття, могли опертись на турботливих та розуміючих дорослих, навчитись розуміти себе та навколишній світ, планувати своє майбутнє, розвивати свої таланти, грати в ігри та займатись творчістю та спортом.
Часто ми чули фрази, що надмірні подарунки розбещують дітей, але саме сьогодні подарунки, свято, новорічні дійства та весела коляда є вкрай потрібні. Ми не можемо повернути Каті втрачену в Маріуполі домівку, Максимкові – його батька з фронту, а Настуні здоров’я. І закінчити ту страшну війну сьогодні ми, на жаль, не в змозі.
Але ми можемо наповнити сьогодення дітей позитивними моментами, веселощами, дивовижним пригодами, яскравим святом і щасливими емоціями, або навіть маленькими радощами, як до прикладу загорнутий в блискучий папір омріяний різдвяний пакуночок.
Даруймо дітям казку навіть в найтемніші вечори, даруймо дітям тепло наших сердець навіть в найхолодніший день. Вселяймо дітям віру в людей і та диво.
"…прошу, щоб мій тато і всі наші друзі повернулися додому. А в тебе прошу, щоб ти був завжди добрим до усіх дітей і робив їм подарунки, особливо тим, у кого зараз нічого нема. Дякую тобі за все". Даринка 9 років. І ми, всі працівники Карітасу в Україні, приєднуємось до вдячних слів Даринки та дякуємо усім помічникам Святого Миколая за неоціненну допомогу і бажаємо усім теплих новорічних та різдвяних свят.
