ХХ З'їзд КПК: заявка на світове лідерство (якщо не буде 3-ї світової)

Одразу варто зазначити — заяви частини оптимістів ліберального крила про "бунт проти СІ" найімовірніше залишаться гарними мріями. Китайський "голова" у своєму програмному виступі (доповідь з'їзду) виглядав більш ніж впевнено. А ось сама доповідь заслуговує на увагу.

Виокремлю з неї кілька тез.

У частині досягнень країни за минулу декаду названо

- модернізація країни

- технологічний ривок

- збільшення доходів населення (у термінах Сі — побудова "середньозаможного" суспільства)

- збереження концепції "одна країна-дві системи", причому приклад Гонконгу наведений як успіх "самоврядування залишається, але до влади в Гонконгу будуть приходити патріоти"

- Пояс і Шлях як спосіб "відкриття" Китаю світу, розвитку торгівлі та просування китайських інтересів

А ось розмови про цілі дуже цікаві. Нагадаю, що програмною доповіддю визначаються завдання на найближчі 10 років, тобто до 2035 року. Серед ключових завдань названо:

- Завершення технологічної трансформації та виведення КНР у статус одного з лідерів з інноваційного розвитку

- Зміна підходів до економіки, де окрім зовнішньої торгівлі як драйвера активно використовується зростаючий внутрішній попит

- Трансформація та модернізація збройних сил країни

- Модернізація системи управління державою (КПК не зникне, але заявка цікава – від мене)

- Збереження підходу "одна країна-дві системи" у тому числі для вирішення "проблеми сепаратизму" Тайваню

- Концепція "здорового Китаю" та розвиток китайської "м'якої сили"

- Переформатування міжнародної системи з метою "посилення ролі" нових центрів сили

- Посилення політики "відкриття" Китаю та пропозиції співробітництва з КНР як цивілізаційної альтернативи для держав.

І, нарешті, фінальне, що дам цитатою з офіційного перекладу на "Женьмінь Жибао": "Після того, як модернізацію буде в основному здійснено, КПК продовжуватиме боротися за те, щоб до середини нинішнього століття перетворити Китай на модернізовану соціалістичну державу, яка лідируватиме у світі за сукупною національною могутністю та міжнародним впливом, йдеться у доповіді".

Ключові висновки можна зробити на основі сказаного.

1. Китай робить заявку на світове лідерство та на біполярний світ. Дуже важливий аспект, оскільки біполярний передбачає 2 центри сили. Один – США, другий КНР. Це поганий сигнал для Росії, оскільки Кремль хотів бути одним із таких "центрів". Для нього у баченні Пекіна місця не залишається.

2. Заявка на світове економічне лідерство, у тому числі перехід від реципієнта технологій до автора. Дуже важливо, в умовах економіки знань та конкуренції за технології: це означає розвиток власної технологічної бази з усіма витікаючими.

3. Слова про "внутрішній попит" який балансуватиме зовнішню торгівлю означає підготовку до можливих економічних війн.

4. "Відкритість" світу та "м'яка сила". Надзвичайно цікава теза, яка означає, що КНР активніше працюватиме з розвитком свого впливу у третіх країнах.

5. Розмова про "одну країну-дві системи" у прив'язці до Гонконгу і Тайваню означає подальшу роботу з вирішення проблеми "сепаратизму" (До речі, дане визначення — "сепаратизм" — дуже активно використовувалося вперше). Пекін посилає сигнали про те, що рано чи пізно (з огляду на плани до 2035 року, скоріше рано, до цього терміну) має намір спрацювати комбінацію об'єднання з Тайванем. Враховуючи наявність на острові прихильників такого шляху (у тому числі і в парламенті), а також заяви про "м'яку силу", це буде цікава політична комбінація (комбінації), які раніше були типовими, скоріше для США.

6. Модернізація збройних сил — посил про готовність у тому числі і до ескалації у боротьбі за світове панування.

І, зрештою, коротке резюме. Сі заявляє про готовність "розписати мир на двох" зі США, при цьому забезпечивши домінування над Штатами в економіці та зонах впливу. Якщо це станеться, отримаємо традиційний біполярний світ із двома центрами сили — можливо, лайт-версію холодної війни. До цього все йде.

Альтератива такому сценарію — третя світова війна, яка має розпочатися ДО того, як КНР "добере сили". Ініціаторами такого ідеального шторму можуть бути держави, які не надто згодні з перспективою двох полюсів системи. ЄС — навряд чи — надто пухке та безвільне утворення. США — можливо, але постане питання чи вважатимуть вони результат вартим ризиків, які стоять. Залишається РФ, якій нема чого втрачати. Але й тут багато залежатиме від результатів війни в Україні. Якщо Кремль вийде ослабленим у фіналі (програвши), то спроби качати далі призведуть до того, що його роздавлять як слимака Вашингтон і Пекін. Спільними зусиллями — адже "розділ світу на двох" кращий за ризикову війну.

Щодо України Сі не сказав нічого. АЛЕ, зважаючи на розставлені пріоритети, навряд чи Кремлю варто розраховувати на всіляку підтримку російських амбіцій з боку КНР. Адже у біполярному світі є місце лише для двох.