Графік відключення бачиш? А він є

Минулого тижня сталася п’ята масштабна атака на енергетичну систему Україну за період з 22 березня (22 та 29 березня, 11 та 27 квітня) з прицілом на теплові та гідроелектростанції. Внаслідок завданих пошкоджень, вже навіть імпорт не дозволяє покрити попит. Тож системний оператор змушений вдаватися до відключень та обмежень споживачів (більше відомих як горезвісні графіки), про які тривалий час попереджали.

І на цьому місці частина населення скаже: "Стоп! Які проблеми? Які графіки відключень? У мене світло є цілодобово, і в мої сусідів і знайомих! Це все брехня! Ви просто хочете підвищити тариф!".

Мені особисто доводилося стикатися із такою реакцією на кшталт "Все нормальною, світло ж є, ви нас просто лякаєте без діла".

А насправді системний оператор змушений обмежувати і відключати промислових споживачів. І не лише в години вечірнього піку, коли нас закликають економити, але вже дійшло й до відключень промисловості уночі. Тим часом побутові споживачі (населення) знаходяться в преференційних, а фактично тепличних умовах. Чи справедливе таке нерівномірне обмеження промислових та побутових споживачів? А точніше: чи виправдане таке необмеження населення ціною втрат для економіки?

Щоб відповісти, розглянемо ситуацію всебічно.

1. В години пікового споживання і дефіциту зупиняють промисловість, а працівники, відповідно, простоюють. Відключення означає скорочення виробництва та доходів підприємств. Отже, з високою ймовірністю, працівників почнуть переводити на скорочений робочий день (звісно, зі зменшенням зарплати). Проте вони повинні бути втішеними тим, що в них удома є світло (але не факт, що перечікувати час вимушеної зупинки виробництва вони зможуть там, а не на робочому місці).
2. Значною мірою соціальні видатки фінансуються за рахунок міжнародної грантової допомоги та довготермінових низьковідсоткових кредитів. Натомість армія здебільшого фінансується внутрішніми ресурсами — завдяки роботі економіки і за рахунок податків, які сплачуються. Обмежуючи економіку, ми тим самим створюємо проблеми з фінансуванням армії. Не потрібно нагадувати, що економіка охопленої війною України і без того в складному становищі.
3. Пріоритет у невідключені побутових споживачів (населення) створює оманливе враження, що все гаразд. Звісно, деякі люди уважно прислухаються до закликів економити електроенергію у час пік, але навряд чи більшість. Такий пріоритет ціною відключення економіки аж ніяк не стимулює ощадного енергоспоживання.
4. Відключення бізнесу та зупинки виробництв вплинуть на можливість виплачувати заробітні плати і, відповідно, скорочуватимуться доходи працівників. Проте частина бізнесу буде переходити на дизель-генератори (бо можливості імпорту обмежені та вичерпані), що зробить енергію для таких підприємств суттєво дорожчою. Це означає, що й собівартість їхньої продукції підвищиться, тому зростатимуть ціни на частину споживчих товарів. І це відчують українці на своїх гаманцях.
5. Зрештою, не можемо виключати нових ударів, після яких доведеться обмежувати й споживання населення. При цьому, за різними сценаріями пошкоджень і руйнувань, масштаб відключень може бути більшим, аніж увзимку 2022-2023 рр. І це може виявитися справжнім шоком для населення після спроб влади оберегти його і створити ілюзію відсутності проблем.
6. А тепер уявімо, що початок відключень збігається з моментом, коли уряд вирішить підняти тариф для населення? Це буде фактично подвійна неприємність для споживача. При цьому не потрібно ілюзій — вищий тариф не вирішить усіх проблем, особливо в умовах нових потенційних обстрілів…

Отже, спроба уберегти населення від відключень не гарантує цілодобового енергопостачання і в найближчому майбутньому. Але створює проблеми для населення вже сьогодні. Тому варто подумати про пріоритети: чи варто оберігати побутових споживачів від відключень ціною простою промисловості.