Стійкість і розвиток. Як гідроенергетика посилить енергосистему України
Альтернативна енергетика — один із ключових напрямків сучасного енергетичного розвитку України. Розглянемо її роль у розбудові незалежної і сталої енергетичної системи країни з акцентом на гідроелектростанціях
Відновлювальні джерела і енергетична стійкість
Залежність від імпортованих енергоносіїв, насамперед природного газу та вугілля, а також прагнення до інтеграції у європейську енергетичну спільноту стимулюють країну до активного переходу на альтернативні джерела енергії. Україна має значний потенціал для розвитку відновлюваних джерел, таких як вітрова, сонячна, гідроенергетика та біоенергетика, що робить цей сектор перспективним для інвестицій та модернізації. До 2030 р. Україна планує збільшити частку відновлюваної енергії до 25%, що дозволило б скоротити імпорт викопних видів палива на 30%.
Окрім економічних вигод, перехід на альтернативні джерела сприятиме екологічній стабільності. Традиційні види енергетики, зокрема вугілля, є одним із основних джерел забруднення повітря та викидів парникових газів. Впровадження альтернативних технологій знижує негативний вплив на довкілля, сприяє декарбонізації енергетичної системи та підвищує якість життя населення. Зокрема, спалювання вугілля займає 40% викидів CO₂ у світі, тому перехід на альтернативні джерела може суттєво знизити ці показники.
Військова агресія Росії виявила серйозні загрози для енергетичної безпеки України, особливо на тлі атак на критичну інфраструктуру. Ця ситуація підкреслила важливість внутрішніх відновлюваних джерел, які дозволяють забезпечити енергетичну стійкість, зменшуючи залежність від імпорту палива та коливань на світових енергетичних ринках.
Альтернативна енергетика і розвиток економіки
Водночас розвиток альтернативної енергетики може створити нові робочі місця, сприяти локальному економічному зростанню, а також залучити іноземні інвестиції, необхідні для відновлення країни. Згідно з оцінкою Київської школи економіки (KSE), станом на травень 2024 р., загальні збитки енергетичного сектору України внаслідок війни становлять $56,2 млрд. Ця сума включає прямі збитки на понад $16,1 млрд та непрямі фінансові втрати близько $40,1 млрд. Для повного відновлення енергетичної інфраструктури за принципом "Відбудувати краще, ніж було" необхідно $48,5 млрд, а загальні потреби відновлення оцінюються в $50,5 млрд.
Отже, перехід до альтернативних джерел енергії — це не лише відповідь на глобальні кліматичні виклики, але й стратегічний крок для забезпечення енергетичної незалежності, енергетичної безпеки та сталого розвитку України. За даними досліджень, кожен інвестований у відновлювану енергетику долар приносить $2,5 економічної вигоди через зниження витрат на імпорт палива. Але наразі для інвесторів є і відлякуючий фактор — борги по виплатах за генерацію зеленої енергетики на сьогоднішній день становлять більше як $850 млн.
Потенціал гідроенергетики
Гідроенергетика відіграє значну роль у забезпеченні України електроенергією. На території нашої країни протікає понад 10 тис. придатних для розвитку гідроенергетики річок. З огляду на великі річки, такі як Дніпро, Дністер та Південний Буг, Україна має значний потенціал для виробництва електроенергії з гідроресурсів. Наразі частка гідроенергетики у загальній структурі виробництва електроенергії становить близько 7%. Основними виробниками є великі гідроелектростанції (ГЕС), зокрема ДніпроГЕС (хоча цьогоріч вона значно постраждала від російських атак), Київська ГЕС, Канівська ГЕС (теж пошкоджена ворогом) та інші.
Важливо, що ГЕС здатні швидко змінювати свої режими роботи, стабілізуючи електромережу та компенсуючи нестабільність генерації з інших відновлюваних джерел (таких як сонячна і вітрова енергія). Зокрема, гідроелектростанції можуть реагувати на зміни навантаження в електромережі протягом менш як 10 хв., що зміцнює надійність системи.
Україна експлуатує 10 великих та близько 50 невеликих ГЕС з середньою потужністю 200 млн кВт∙г. Щороку ГЕС виробляють 6-9 млрд кВт∙год електроенергії.
У перспективі передбачено будівництво нових ГЕС та модернізація наявних, що підвищить ефективність їхньої роботи.
Крім того, ГЕС забезпечують економічну вигоду завдяки низьким експлуатаційним витратам та тривалому терміну служби, хоча потребують врахування екологічних аспектів. Наприклад, деякі гідроелектростанції України функціонують вже понад 70 років, забезпечуючи безперервну генерацію електроенергії.
Основною проблемою гідроенергетики є її екологічний вплив, зокрема порушення природних екосистем річок та зміни русел. Проте ГЕС — це джерело електроенергії без викидів парникових газів, вони мають тривалий термін експлуатації. Альтернативою великим ГЕС є малі ГЕС, які не становлять загроз для довкілля. У випадку створення широкої мережі та розвитку проєктів малої гідроенергетики — вони змогли б замістити великі ГЕС за обсягом генерації.
Євросоюз поставив мету до 2030 р. досягти частки відновлюваної енергії у загальному енергоспоживанні понад 40%, тоді як США надають податкові пільги та субсидії на рівні штатів. Україна повинна розвивати довгострокові енергетичні проєкти, залучати іноземні інвестиції та підтримувати місцеві проєкти.
Отже, розвиток альтернативної енергетики є ключовим для забезпечення енергетичної незалежності та сталого розвитку України. Стабільна регуляторна база, інвестиції в інфраструктуру, міжнародна підтримка та орієнтація на кращі світові практики, можливо, дозволять Україні досягти 25-30% альтернативної енергетики в загальному балансі до 2035 р. та зміцнити енергетичну безпеку.
