Геополітичне мовознавство. Як Банкова у перекладі слів Байдена загубилась

Суть скандалу між Вашингтоном та Києвом з приводу оцінки ймовірності масштабного російського вторгнення в Україну, який бушував весь минулий тиждень, найточніше передає назва фільму Софії Копполи, знятого 2003 року. Тоді він так і не отримав свого "Оскара", та в кращому світі нинішня ситуація, певно, дозволила б зробити це пост-фактум…

Менше з тим, ситуацію цілком можна описати словами "Lost in Translation" – "Загублено в перекладі". Або "Труднощі перекладу" – хоча цей варіант мені видається слабшим, бо видає косяк за об'єктивну реальність.

Нагадаю, що все почалося з дуже невдалого слововжитку. І представники Білого дому, й особисто Джозеф Байден у розмові з Володимиром Зеленським охарактеризували вторгнення як "imminent". Тут-то все й почалося. Українська сторона й особисто президент відповіли рішуче й гнівно – мовляв, годі сіяти паніку.

Що було далі – всі ми бачили. "Розкол", як його описувала преса, між союзниками, багатодумні коментарі експертів, виступ Небензі на засіданні Радбезу ООН…

Але ця ситуація направду є цілком анекдотичною.

Добре освічені люди з рідною (американською) англійською, Байден і його команда чудово розуміли, що означає оте сумнозвісне "imminent". На відміну від багатьох своїх співвітчизників і наших – та й не тільки наших – перекладачів і просто посполитих, які з купи причин звикли покладатись на Google Translate, нехтуючи тлумачними словниками англійської мови. Інакше б наші – та й не тільки наші – перекладачі й просто посполиті знали, що "imminent" – не синонім "inevitable", хоча обидва перекладаються одним словом – "неминучий". Насправді ж різниця між ними є і досить істотна: перше означає дуже високу ймовірність і готовність відбутися — тобто, нависати, насуватись. Друге – невідворотність.

Тлумачення загрози як "навислої", цілком очевидно, поділяють і на Заході, і в Києві. Конфлікт інтерпретацій виник довкола загрози саме невідворотної.

Та пояснювати було вже пізно. Білому дому знадобився тиждень, аби усвідомити, що його просто "не так зрозуміли" – і от учора прессекретар Білого дому Джен Псакі заявила на брифінгу, що віднині "inevitable" у контексті оцінок агресії Росії проти України вживатись не буде.

"Я якось вжила його (термін " inevitable" — О.К.). Думаю, що й інші колись вживали його. Та потім ми перестали його використовувати, тому що, гадаю, він надсилав сигнал, який ми не збиралися подавати, а саме: ми, мовляв, знаємо, що президент Путін вже ухвалив рішення", — заявила Псакі.

Начебто все, питання вичерпано. Однак із нашою підживлюваною страхами та ворогом любов'ю до конспірології, гадаю, історія матиме продовження. Якщо в першій серії цієї трагікомедії "Америка розганяла паніку заради своїх інтересів", то в другій "вона нас зливатиме, бо вже про все домовилась із Кремлем". Це, звісно, буде брехнею – ситуація куди складніша, й до фінішу ще ой як далеко. Відтак, ніхто не знає, яким він буде.

… Невдовзі після Помаранчевої революції я мав честь поспілкуватись із Кім Кемпбел – першою жінкою-прем'єром Канади. Оцінюючи ставлення Заходу до тодішніх подій, вона сказала "ми можемо втратити м'яч" – і тут же перепросила.

-      Ми любимо ідіоми, особливо спортивні, та щоб не виглядати ідіотами в світі, маємо перевіряти, як за кордоном їх розуміють.

-      Яким чином?

-      Просто зазирнути в словник. Найменш бажане значення буде найбільш цитованим. Завжди.

Гадаю, це чудова порада. І американцям, і нам.