Фінансування майбутнього: великі гроші для сталого розвитку
Сьогодні ми обговорюємо різні зміни, що стосуються розвитку світу: зростання населення Землі, демографічна ситуація, зміни у технологіях та науці. Змінюється й наш спосіб життя: ми дедалі більше користуємось велосипедами, вживаємо менше м'яса, популярною стає культура веганства. Але всі ці зміни запізнилися.
Перше дослідження, яке стосувалося зв'язку фінансової та грошово-кредитної системи, саме у контексті довгострокових перспектив сталого розвитку було опубліковано ще у 1972 р. На жаль, за останні 50 років нічого принципово не змінилося.
Якщо ми візьмемо дані доповіді Римського клубу 1972 р., за усіма цими показниками немає жодних змін. Більше того, ми навіть не можемо виміряти вплив нещодавньої Паризької кліматичної угоди. Також немає суттєвих змін й за індексом, який вимірює втрату біорізноманіття.
Коли у 2015 р. проходив Світовий економічний форум, ми хотіли побачити, як насправді можна виміряти ці показники. Залежно від них повинна змінитися й система фінансування боротьби з цими ризиками. Мова йде про підхід, який, з одного боку, забезпечував би стабільність, а з іншого – ставив великі питання про те, хто ми у цьому світі, та куди ми далі рухаємося.
Це не фрікова ідея якогось економіста — все це вже зараз відбувається на наших очах.
Лише у сегменті криптовалют ми маємо капіталізацію в районі $2,3 трлн. Крім того, ще 55 центральних банків різних країн вже працюють з цифровою валютою, використовуючи аналогічну технологію. Якщо додати до цього алгоритми, побудовані на блокчейні, ми можемо створити необхідну smart-ліквідність.
Ці кошти будуть спрямовані на інвестування та досягнення цілей сталого розвитку. І для генерування необхідних потоків доходів. Якраз це і буде соціальним механізмом, який є необхідним для фінансування нашого розвитку вже в найближчому майбутньому.
Як мобілізувати цю ліквідність? Подивіться на обсяг ресурсів, що знаходиться в приватних руках. Мова йде о 85% ринку криптовалют, незалежно від того, чи є вони ліквідними. Чи потрібно мобілізувати ще більше ресурсів? Вважаю, що цього робити не потрібно.
Це зовсім не означає, що приватний сектор не повинен ставати "зеленішим". Так, у 2015 р. ми на рівні ООН погодили цілі сталого розвитку. Та є й такі блага, як доступ до охорони здоров'я, належного медичного забезпечення чи подолання бідності, які залишаються прерогативою національних урядів.
Та на приватний сектор очікує ще чимало роботи з трансформації структури свого бізнесу.
Протягом останніх 35 років ми намагаємося класифікувати, як правильно визначити, що є "зеленою" інвестицією. Чомусь усі вважають себе компетентними стверджувати, що є "зеленим", а що ні: від громадських організацій до Ватикану, однак критерії ці абсолютно різні.
До прикладу, Ватикан скаже все, крім "порно". Франція скаже все, крім атомної енергетики. Поляки скажуть все, крім викопних копалин. Подібні обговорення можуть тривати ще щонайменше 30 років. Такими темпами можна ніколи не перейти до реалізації реальних ініціатив.
Фінансування минулого та фінансування майбутнього — дві принципово різні речі. І в цьому ключова проблема.
Ми думаємо, що потрібно знайти найменший спільний знаменник між тим, що робить держава і ринки. Та цей наратив є принципово неправильним, бо існує ще третій гравець – центральні банки та регулятори.
Якби центральні банки мали б повноваження на використання технологій для перспективного управління ліквідністю, щоб давати можливість ринкам працювати офіційно, це б допомогло нам подолати проблему "ув’язненого" та пошуку найменшого спільного знаменника між приватним та публічним.
Пандемії, втрата біорізноманіття – це проблеми не віддаленого майбутнього, а наступного десятиліття.
Чому людина перемагає в еволюційному розвитку? Через здібність людини до абстрактного мислення, вміння розповідати одне одному історії. Нам потрібно змінити підхід до того, як ми визначаємо, що таке "грошова система". Поки що вся парадигма розмов про роль грошово-кредитної системи є невірною.
Саме від цього залежить те, чи зможемо ми змінити світ на гірше або на краще.
Колонка публікується в рамках інформаційного партнерства з Київським міжнародним економічним форумом. Штефан Бруннгубер — спікер форуму, який брав участь у тематичній панельній дискусії "Фінансування майбутнього: великі гроші для сталого розвитку".
Форум відбувся 7-8 жовтня у КВЦ "Парковий". У ході заходу відбулося 25 панельних дискусій, які відвідали понад 1700 учасників.
Київський міжнародний економічний форум (КМЕФ) — один з найбільших у Східній Європі міжнародних форумів, який об'єднує представників бізнесу, влади та суспільства для обговорення ключових економічних питань та глобальних трендів.
