Фінансовий блекаут. Чому не варто відпускати обмінний курс
Дехто вважає, що перехід України до ринкового курсоутворення дозволить стабілізувати обмінний курс на рівні, близькому до готівкового, що є сьогодні. У сучасних обставинах це докорінно хибна думка
Нинішній готівковий обмінний курс у 40-41 грн за 1 дол. жодним чином не може вважатися ринковим, оскільки:
- Переважна частина обмінних трансакцій реальної економіки здійснюється за фіксованим обмінним курсом 36,6 грн, який і є якорем для готівкового. Готівковий обмінний курс — це просто люфт фінансових посередників до фіксованого курсу, а не ринковий курс, сформований в результаті балансу між попитом і пропозицією іноземної валюти.
- Надходження іноземної валюти в країну значною мірою є неринковим і визначається не продуктивністю економіки, а доброю волею наших міжнародних партнерів, а також громадян, що перебувають за кордоном:
- міжнародна допомога уряду за час війни — 26 млрд дол.
- інші поточні трансферти за 9 місяців 2022 р. — 8 млрд дол.
Відтік іноземної валюти з країни також значно обмежено неринковими інструментами: діє адміністративна заборона на виведення капіталу з країни (доходи за інвестиціями), а також відтерміновано платежі за зовнішнім державним боргом.
Валютний попит країни значною мірою формується ситуативними факторами, пов’язаними з війною — відновлення критичної інфраструктури, закупівля генераторів, товарів критичної необхідності. Ці витрати не генерують додаткової продуктивності економіки, спрямовані лишень на виживання, однак впливають на валютний попит. Через рік, якщо війна закінчиться, генератори стануть не потрібними. Тобто нинішній попит на іноземну валюту не є ринковим, але здатен зумовлювати небезпечну волатильність у разі вільного курсоутворення.
Чи можна стабілізувати гривню шляхом гнучкого курсоутворення
У нинішніх обставинах припускати можливість стабілізації обмінного курсу — це теж докорінно хибна думка. Фундаментально обґрунтований ринковий обмінний курс може бути лише в економіці, яка працює на рівні її потенціалу. Однак нинішня продуктивність української економіки є далекою від свого потенційного рівня, оскільки:
- війна порушила бізнес-процеси (втрата потужностей, постачальників, ринків збуту);
- значна частина транспортних шляхів для експорту залишається заблокованою;
- значна частина трудових ресурсів економічно непродуктивно задіяна на фронті;
- руйнування енергетичної інфраструктури обмежує робочий день виробників, знижує їх продуктивність, підвищує витрати.
Війна не генерує економічної продуктивності, однак потребує значних витрат, зокрема на імпортну продукцію. Тому ринкова стабілізація обмінного курсу воєнної економіки неможлива. Потрібно дочекатися закінчення війни, коли обставини дозволять спрямувати усі можливі ресурси (виробничі, фінансові, трудові) у відновлення продуктивності. Тільки тоді можна буде об’єктивно оцінити фундаментально обґрунтований обмінний курс, в основі якого лежатиме продуктивність реальної економіки, а не ситуативні потоки неринкового капіталу та шокові воєнні впливи.
Гігантський вплив неринкових факторів попиту і пропозиції валюти унеможливлює стабілізацію обмінного курсу, якщо він сформується на основі поточного співвідношення валютного попиту і пропозиції. Це співвідношення апріорі не буде ринковим. А тому виникатимуть дисбаланси і потреби в коригуючих інтервенціях НБУ, що також не є ринковим інструментом. У результаті серед учасників валютного ринку домінуватимуть очікування девальвації. Вони будуть намагатися швидше купувати іноземну валюту, що розкрутить першу спіраль кризи за зразком self-fulfilling expectations crisis (криза, що генерується очікуваннями, які самореалізуються). Класична валютна криза такого типу вже відбулася в Україні в 2014-2015 рр. Її вдалося зупинити лише запровадженням обмежень на виведення капіталу, що є неринковим інструментом. Однак нині обмеження на рух капіталів вже є. Тому інструмент, що допоміг в 2015 р., не допоможе в нинішніх умовах.
Навіщо потрібен і чим небезпечний гнучкий курс
Гнучкий курс запроваджується для того, щоб стабілізувати рівень валютних резервів країни обмеживши імпорт і надавши стимул експорту.
Експортний сектор у нас значною мірою зруйнований або ж обмежений в можливостях продавати продукцію.
Імпорт ми обмежити не можемо. Бо нинішній імпорт — переважно критичний.
Війна продовжується. Перспективи для бізнесу невизначені.
Основне джерело наповнення валютних резервів — це міжнародна допомога. І так має залишатися в осяжному майбутньому, принаймні до закінчення війни.
Якщо запровадити вільне курсоутворення — це буде фінансовий блекаут для економіки.
