Чому в Білорусі два дні незалежності у липні
Білорусь стала єдиною з колишніх радянських республік, чий день незалежності не пов’язаний з датою визволення з-під влади СРСР або Російської імперії
Третього липня в Республіці Білорусь (РБ) на державному рівні відзначали День незалежності. Інша назва цього свята — День Республіки. Україна не вітала білорусів. Але не лише тому, що відносини між двома країнами зараз погані, як ніколи, через пособництво Лукашенка російській агресії та загрозу вторгнення в Україну вже й білоруської армії.
Серед національно орієнтованих білорусів, яким симпатизує Україна, дата 3 липня не користується популярністю і визнанням як День незалежності. Річ у тім, що до приходу Лукашенка до влади головне свято Білорусі відзначали іншого липневого дня.
27 липня 1990-го Білоруська РСР, наслідуючи приклад УРСР, РРФСР та ще низки радянських республік, проголосила Декларацію про державний суверенітет. До заколоту ГКЧП дати "параду суверенітетів" 1990 року зазвичай і вважалися "днями незалежності" республік. В Україні День незалежності 16 липня святкували один єдиний раз у 1991 році. У РФ 12 червня (день проголошення Декларації про державний суверенітет РРФСР) і сьогодні відзначають як "День Росії".
Після провалу ГКЧП у 1991-му більшість республік, які ще не встигли, почали ухвалювати Акти незалежності. Натомість у Мінську 25 серпня просто узаконили і надали конституційного статусу декларації про суверенітет. Таким чином, 27 липня залишилося Днем незалежності Білорусі.
Лукашенко, ставши президентом, почав тягнути республіку назад у совок. І на фоні погіршення соціально-економічної ситуації в країні пасивна більшість це проковтнула.
Президент РБ ініціював два референдуми. На першому, у 1995 році, він дістав згоду на повернення модифікованої радянської символіки (герб, прапор) і надання російській мові статусу державної. А референдум наступного року санкціонував перенесення дня незалежності з 27 на 3 липня.
Третє липня — це не день проголошення якогось визначного акту чи декларації білоруськими незалежниками. Насправді це просто "день визволення Мінська від німецько-фашистських загарбників" у 1944 році. Таким чином, Білорусь стала єдиною з колишніх радянських республік, чий день незалежності не пов’язаний з датою визволення з-під влади СРСР або Російської імперії. Намагаючись повернути навспак колесо історії, з календаря викреслювали дати, що заперечували єдність Мінська з Москвою.
Втім, не скасовувати ж свято зовсім. Тому й ухвалили дивне рішення, яке попросту підміняло поняття. Адже Білорусь у 1944 році не була ані створена як республіка, ані не стала незалежною як нова справжня держава. Бажання не дратувати старшого брата (який при цьому сам не цурається відзначати свій суверенітет від СРСР!) та популістська зацикленість на "священній війні" зробили свою справу.
Що також характерно, для свята республіки обрано день визволення Мінська, а не остаточного вигнання німецьких загарбників з БРСР. Не заглиблюючись у тему (нехай поправлять знавці), ризикнемо припустити, що це пов’язано з небажанням "фіксувати" певним днем західний кордон Білорусі.
Річ у тім, що до сучасного кордону Білорусі (до "лінії Керзона") Червона армія дійшла ще наприкінці липня 1944-го. Але за межі кордону БРСР, встановленого Сталіним і Гітлером у 1939 році (з Білостоцькою областю), німців остаточно вигнали лише в січні 1945-го.
Це суттєво, адже територіальні претензії на польську Білосточчину та литовську Віленщину від імені компартійного керівництва Білорусі були реаліями ще у 1989-1990 роках. Тоді ці зазіхання слугували засобом тиску Москви (білоруськими руками) на більш волелюбні та непокірні республіки СРСР/радянського блоку.
Втім, можна посилатися і на певну традицію. 11 липня 1920 року (знову липень!) під час Польсько-радянської війни Червона армія зайняла Мінськ (і того ж дня британський Форрін Офіс запропонував Москві демаркаційну "лінію Керзона"). На згадку про "перемогу" в міжвоєнний період цей липневий день відзначали як "День звільнення Білорусії від білополяків". У міжвоєння питання західного білоруського кордону також не було врегульоване так, як хотілося більшовикам: "лінію Керзона" вони необачно відкинули, і в результаті за Ризьким миром віддали пів-Білорусі Польщі.
З чим іще асоціюється новий День незалежності Білорусі? З радянською практикою призначати день міста чи села на дату вигнання з нього німців під час Другої світової. І ця традиція підкреслює ні що інше, як меншовартість та провінційність. Виглядає так, ніби до умовного 1942/1943/1944 року в цих поселеннях нічого вартого згадок і не відбувалося. А режим Лукашенка поширив цю сумнівну практику на цілу країну!
Зрештою, як ми знаємо, мінський диктатор і далі торує собі шлях у радянське минуле. У 2021 році він запровадив нове свято — День народної єдності. Це щось на зразок свята з аналогічною назвою в РФ (на честь завершення Смути в 17 ст.), або Дня соборності України (яке на честь Злуки УНР і ЗУНР у 1919 році).
Тільки у Республіці Білорусь єдність відзначається 17 вересня. Дата на честь вторгнення СРСР у Польщу в 1939-му і подальшої анексії ним Західної Білорусі. Святом для білорусів, за версією Лукашенка, має бути засуджена світом підступна агресія та "єднання" у сталінському ГУЛАГу. Тимчасово навіть з Білосточчиною.
