Чому Путіну важливо закінчити війну до виборів в США. Погляд з боку Росії

Впродовж останніх двох тижнів цілий ряд російських лібералів ( і не тільки) видали псевдосенсаційну новину, що в Росії кількість тих, хто хоче війни, і тих, хто не хоче війни, вперше помінялися місцями. Тож тепер переважають ті, хто проти. Соціологічні опитування справді це показують, однак не з осені, а з весни 2023 року (я базуюся на тих дослідженнях, які робив і робить Український інститут майбутнього). 

Тут слід розуміти, що ядро активних прихильників війни складає 10-12% росіян, а послідовних "не прихильників війни" (саме так, а не противниками війни, їх варто називати), складає приблизно 20%. І ці значення залишаються практично незмінними як мінімум впродовж останніх шести місяців. Та й поділ росіян за категорією "за/проти війни" є умовним і не зовсім правильним. 

Російське суспільство ще до 24.02.22 ділилося виключно за віковою категорією 18-30 та всі інші (це реально дві різні Росії, хоча навіть у віковій категорії 18-25 трохи більше 25% є прихильниками війни). 

Що справді відбулося за останні півроку, так це початок зсуву покоління 30-50 років в бік не стільки "антивійни", скільки "щось йде не так, але я ще боюся про це говорити". Поки можна лише констатувати, що в цьому поколінні може визріти незадоволення. Причини цього невдоволення прості: війна і погіршення життя починають складатися в один пазл, і все це на фоні невизначеності з картиною майбутнього. Вони ще не почали думати настільки далеко, аби повʼязати війну із відсутністю майбутнього своїх дітей, і це той інформаційний резерв, який є у всіх нас.

Однак не слід переоцінювати рівень погіршення життя в РФ. Останні дослідження показують: 18% респондентів зазначають , що їхнє життя не погіршилося. 40% — що матеріальний стан не змінився, 42% кажуть, що стало гірше жити. Проте тих, хто жаліється на те, що не вистачає на їжу і ліки, лише 15%. Але навіть ці цифри є важливими — саме покоління 30-50 є ядром, що відчуває це погіршення, і все, що ми бачимо в російському бюджеті на 2024 рік показує, що далі буде гірше. 

Тут ми підходимо до одного з найважливіших моментів: хто б що не говорив, але в російському суспільстві зараз існує певний консенсус обʼєднання навколо не дуже популярної війни. І цей консенсус може бути деформований лише трьома речами: часом (вся інформація працює за накопиченням), відсутністю перемог російської армії і погіршенням життя. Кожен із трьох факторів може зіграти самостійно, але кумулятивний ефект, звичайно, найважливіший. 

Щодо часу все зрозуміло. Щодо перемог (Авдіївка, Купʼянськ, Бахмут), то для Путіна зараз — це альфа і омега. З одного боку, через вибори, а з іншого — через перспективи погіршення бюджетних можливостей з червня-вересня 2024 року. Всі надлишки бюджету ідуть виключно на війну, однак утримати курс рубля та мінімальний ріст цін до виборів влада зможе. Вона це зможе робити і ще кілька місяців після виборів, однак далі потрібно буде відпускати рубль і робити непопулярні речі з перспективою необмеженої в часі війни. І ці речі, за певного збігу обставин, можуть стати загрозою для режиму. 

Є і інший бік медалі: вважається, що поки йде війна, російська влада може відкидати економічний добробут населення на другий план. Наразі це абсолютна правда. Щоправда, є одне "але". Репресивний апарат готовий до мінімальних виступів, але, як показали кейси Пригожина і Дагестану, серйозні виклики ФСБ, Росгвардія та поліція пропускають.

Ще один аспект — психотип Путіна. Він не любить і боїться довгих воєн. В цій ситуації він почувається некомфортно. Його тактика завжди одна: підняття ставок — бліцкриг — стадія заспокоєння — помста з відтяжкою в часі. Так, він уміє чекати. Але чекати в стані відносного спокою. Нинішній стан для нього явно дискомфортний, однак цей момент не варто переоцінювати. Річ у тім, що компенсатором цього став абсолютний параліч еліт. Якщо на початку війну був певний параліч самого Путіна і навіть поява колективного Путіна, то після Пригожина Путін зрозумів: змови еліт нема, конкуренції не існує і він може (а реально повинен для свого ж збереження) почати знову стравлювати еліти. І він почав це робити. Вбивство Пригожина відкрило ящик Пандори: Путін пообіцяв Пригожину життя і,чи не вперше, на внутрішньому полі не дотримав даного слова. 

Плюс економічна ситуація така, що на середину-кінець наступного року більшість громадян РФ почне говорити про погіршення рівня життя (врятувати зможуть тільки космічні ціни на нафту). І Путін (його найближче оточення) бояться цього моменту. 

Є ще один важливий аспект: бажання стати третім на переговорах США — Китай. Наразі економічна залежність від Пекіна (про це у вівторок, 28 листопада, буде презентовано окрему доповідь), повна конфронтація із США і, головне, неможливість нічого показати в конвенційній війні, а також технічне відставання російського ВПК не дають Путіну навіть надії на можливість стати третім (віртуальний саміт в Індії, між іншим, це дуже чітко показав). Власне, цей аспект є одним з визначальних для можливих, (виходячи з сьогочасних реалій ) часових рамок війни.

Підсумовуючи все це, маємо розуміти кілька речей:

1. Для Путіна вкрай небажаним є затягування війни з економічної точки зору, зважаючи на погіршення рівня життя. 

2. Для Путіна бажано закінчити війну до приходу Трампа. Трамп як "посередник" ставить хрест на перспективах Росії стати третім з Китаєм та США. Китай поки самоусувається від посередництва, але теж захоче зіграти цю гру.

3. Воєнна економіка РФ розгорнута, вона може існувати довго при збереженні нинішньої системи влади, але вона майже вичерпала потенціал для росту (нема людей), тож після піку 2023 року можливий спад в другій половині 2024-2025рр.

Резюмуючи, з великою долею імовірності можна припустити, що Путін поставив перед собою дві реперні точки. Перша — взяття хоч чогось (бажано Авдіївки) до 17 березня 2024 (день виборів). Друга реперна точка — серпень-вересень 2024 року, переговори про призупинення війни до виборів в США.

Я нагадаю про три фактори деформації воєнного консенсусу в РФ: час, відсутність перемог на фронті і погіршення рівня життя. Путіну потрібна якась перемога і перспектива для людей менша, ніж безкінечність (зараз, між іншим, більшість росіян вважають, що війна закінчиться в 2024 році). Якщо ж не вдасться нічого зробити до осені, існує висока вірогідність, що війна триватиме весь 2025 рік. І головна причина — Путін боїться стати обʼєктом політики США та Китаю.

PS хочу окремо ще раз наголосити — це базовий сценарій і тут розписана виключно російська логіка. Інші сценарії також можливі.