Чому ми можемо і маємо бути вимогливими до Заходу?
Ми привчили Захід давати нам будь-що і казати: і цьому радійте, бо могли не дати. В результаті ми отримали санкції, які не були санкціями. І військову підтримку, яка на фоні Афганістану була відвертим знущанням
Зустрівся мені поширений коментар представника однієї політичної сили "влада має бути вдячна Заходу за те, що надається". І далі істеричний пост про те, як ми маємо вклонитись за джевеліни, а ми такі невдячні, нам все мало, скоро і цього не дадуть. Це повна туфта, яка дуже часто мала місце з 14 по 19 роки. За ці роки ми привчили Захід давати нам будь-що і казати: і цьому радійте, бо могли не дати. В результаті такого підходу ми отримали санкції, які не були санкціями. І отримали військову підтримку, яка на фоні Афганістану була відвертим знущанням. Тому те, що президент Зеленський дуже жорсткий у своїх вимогах до партнерів, — серйозний зсув наших відносин, який не дозволяє їм відпетляти бутафорними рішеннями. І ось чому ми маємо так робити і можемо собі це дозволити:
1. Ми маємо вимагати рівно стільки, скільки нам треба, щоб вижити і перемогти у війні. І ні на міліметр менше. Ми також маємо тиснути, звинувачувати, ремствувати — бо це про наше життя. Просити чи отримувати менше, ніж нам потрібно — смерті дорівнює.
2. Ми маємо вимагати стільки, скільки нам треба, тому що від нас залежить майбутнє наших партнерів. Якщо б Путін захопив нас за два тижні, сьогодні НАТО б витрачало мільярди на зброю, перекидання військ, ракет і підготовку до реальної війни. Європейці згортали б свою економіку.
Путін почав не з України. Я підкреслюю це. Він почав з вимоги переглянути розширення НАТО і повернутись до 1997 року. А це означає, що його ціллю була не тільки Україна, а вся Центрально-Східна Європа та Прибалтика.
3. Ми можемо вимагати так багато тому, що з нами народи Заходу, а не політики. Останні так чи інакше регулярно намагаються нас обдурити. Але люди нас підтримують. А люди голосують. І влада не може в демократіях йти проти волі своїх народів. Тому чим більше критики і вимог ми висуваємо, тим більше показуємо європейським і американським виборцям, що відбувається насправді. Скільки з обіцяного не виконується.
Зрештою, саме такий підхід себе виправдав. Нарешті їдуть танки, бронетранспортери, гаубиці. Так, можливо запізно. І можливо ціна цього запізнення — Маріуполь. Але їдуть.
