Чергова мирна заява Путіна. Що це означає?
Все йде до того, що ближче до нового року буде три мирних плани завершення війни в Україні
1. План США (його рамки окреслені нещодавно в Foreign Affairs і зводяться до того, що потрібно якось заморозити конфлікт, не дати можливості його повторити і чекати смерті Путіна); український мирний план і план Китаю, який, за великим рахунком, на цьому етапі, нічим не відрізняється від того, що озвучено в Foreign Affairs.
2. Гра Китаю, як я це розумію, полягає в наступному: 1) Оформити повне лідерство в БРіКС. 2) Зайти в ряд країн ЄС, (не лише в Угорщину), щоб створити серйозний плацдарм для подальшої своєї присутності в Європі. Саме в цьому контексті, між іншим, треба дивитися на примушування Лукашенка до нормалізації стосунків Білорусі з сусідами (всім рекомендую з цього приводу прочитати пост Ігар Тышкевіч). 3) Китай спробує зіграти в гру, де саме вони можуть гарантувати, що Путін не збожеволіє остаточно після заморозки конфлікту.
3. Коли ми говоримо про БРІКС, то маємо чітко розуміти — це не жорсткий союз по типу НАТО, це дуже розрізнений союз різних держав, які переважно ніколи (!) не вступлять у військові альянси. Хоча, теоретично, можуть спробувати домовитися про відсутність воєнних конфліктів між членами цього союзу (При цьому приклад холодної війни показує, що війни між соціалістичними країнами можливі). Простіше кажучи, ми маємо перестати інфантильно дивитися на це утворення.
4. В усій цій моделі поки не зрозуміло, як себе поведуть США по відношенню до Китаю. Бо зараз головна битва світу (точніше битва між КНР і США) — не наша війна, а битва за ЄС і Австралію. І мирний план по Україні — це частина цієї великої битви.
5. Окремо хочу звернути увагу на те, що Польща хоче стати одночасно головним хабом Китаю і США в Центрально-Східній Європі (повертаємося до нашого інфантильного уявлення про світ). І ми маємо на це активно звертати увагу, бо після завершення війни ми маємо всі шанси опинитися в умовній залежності від рішень Варшави.
Чи можливі переговори до виборів в США? Як на мене, малореально, хоча й не можна на 100% це відкинути. Але повторюся, всі рішення головні гравці будуть приймати не стільки виходячи з ситуації в Україні, скільки з перспектив великої битви за ЄС і Австралію. І це головний (крім, військового, звичайно) виклик для нас.
