Богдан Данилишин про фіскальні ризики, скорочення кредитування та надприбутки банків

Фіскальними ризиками називають фактори, які зумовлюють відхилення фактичних показників державних фінансів (або фіскальної позиції уряду) від прогнозованих.

У міжнародній практиці ідентифікація фіскальних ризиків, їх оцінка та оприлюднення становлять невід’ємну частину системи фіскальної транспарентності — вчасного подання повних фіскальних звітів та відкритості процесів ухвалення рішень з регулювання доходів і витрат держави.

Міністерство фінансів приділило належну увагу фіскальним ризикам у відповідному звіті з документації до проекту бюджету 2025 р.

У цьому звіті висвітлюється тривожний аспект: актуальні під час війни ризики, пов’язані з гарантуванням державою вкладів фізичних осіб. Зазначається, що фіскальні ризики реалізуватимуться за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи та виникнення обставин, які загрожують стабільності банківської і/або фінансової системи України. В такому випадку Фонд гарантування вкладів змушений буде звернутися до уряду за фінансовою підтримкою.

Водночас у Мінфіні оцінюють як помірні ключові ризики банківської діяльності. Запаси капіталу та ліквідності з високою ймовірністю гарантують неперервність роботи банківської системи навіть в умовах тривалої війни. Так, рівень власного капіталу банків дозволяє їм покривати такі ключові ризики, як кредитний, ринковий та операційний.

Щодо якості активів банків, то фахівці Міністерства фінансів акцентують увагу на тому, що частка непрацюючих кредитів (NPL) у банківському секторі залишається високою: станом на 1 липня 2024 р. вона становила 34,6%. При цьому за І півріччя обсяг NPL скоротився на 4,2 млрд грн, або на 2,8 в.п.

Високі прибутки банків і складнощі з кредитуванням

Автори звіту про фіскальні ризики відзначають високу прибутковість банків, що формується під впливом кількох факторів: високих чистих процентних доходів, незначних відрахувань у резерви за кредитними збитками та операційної ефективності банків. Так, за підсумками 2023 р. банки отримали 82,8 млрд грн чистого прибутку, сплативши 76,2 млрд грн податку на прибуток підприємств за ставкою 50 %. А вже у січні – липні 2024 р. обсяги чистого прибутку зросли до 93,6 млрд грн. Цьому сприяли як зростання прибутковості банківської діяльності, так і зменшення податкової ставки до 25% для прибутків, що генеруються цьогоріч.

Від себе хотів би додати, що структура прибутків банків є нездоровою, а це посилює залежність фінансового стану банків від ситуації з бюджетом і призводить до значних витрат державних коштів на підтримку банківської системи України. Так, у структурі відсоткових доходів банків у І півріччі 2024 р. доходи за державними інструментами становили понад половину, а саме: 25% з них дали проценти за депозитними сертифікатами НБУ і 27% – проценти за ОВДП. А відсоткові доходи банків, отримані від кредитування бізнесу, були навіть меншими, ніж доходи за депозитними сертифікатами НБУ.

Загалом з кошторису НБУ (а опосередковано – з державного бюджету) на користь банків було виплачено 91 млрд грн у 2023 р. і 56 млрд грн у січні-серпні 2024 р. у вигляді відсотків за депозитними сертифікатами НБУ.

На мою думку, у звіті про фіскальні ризики варто було б відзначити факт зростання витрат державного бюджету на підтримання процесів банківського кредитування в умовах, коли банки мінімізували свою кредитну функцію, гальмуючи відновлення економічної діяльності. Так, обсяги бюджетного фінансування програми "Доступні кредити 5-7-9" становили 2 млрд грн у 2020 і 2021 рр., 7 млрд грн у 2022 р., 16 млрд грн у 2023 р. і 18 млрд грн у 2024 р. У рамках даної програми державна підтримка надається через часткову компенсацію відсоткових ставок за банківськими кредитами суб’єктам підприємництва.

Відхід банків від своєї класичної кредитної функції призвів до того, що зараз близько половини чистого гривневого кредитного портфеля банків формують кредити за пільговими державними програмами, а під час повномасштабної війни близько 90% нових кредитів для бізнесу видавалися саме за цими програмами. 

Однак на додаток до цієї проблеми, підвищення облікової ставки НБУ в два з половиною рази у червні 2022 р. та її надто повільне зниження з того часу породили ще один виклик для держави — постійне зростання потреб у бюджетних коштах для проведення часткової компенсації відсоткових ставок за кредитами, наданими в рамках програми "Доступні кредити 5-7-9". Попри те, що бюджетом передбачено 18 млрд грн асигнувань на компенсації процентних ставок у 2024 р., бюджетна заборгованість перед уповноваженими банками за цією програмою становила 4,9 млрд грн на середину 2024 р.

У цьому контексті варто нагадати, що з червня 2022 р. облікова ставка НБУ перебуває на реально позитивному рівні вже 27 місяців, що є одним з найтриваліших у світі періодів монетарної жорсткості з 2020 р. У 2023 р. середньомісячна реальна облікова ставка в Україні (ex-post) становила 9,1% річних, що також є світовим рекордом. А серед країн з ринками, що формуються середній рівень реальних процентних ставок (ex-post) в минулому році становив лише +1% річних.

Реагуючи на виклики бюджетної заборгованості за кредитними програмами, Міністерство фінансів висунуло низку ініціатив для скорочення дефіциту фінансування програми "5-7-9". Зокрема, передбачено виключення з програми великих підприємств; зменшення базової процентної ставки за кредитами на 3–5 в. п.; зниження максимального розміру кредитів на оборотні кошти з 60 млн грн до 5 млн грн для непріоритетних напрямів; чітко визначено нижній діапазон середніх підприємств (з річним оборотом від 10 до 20 млн євро). 

Реалізація цих ініціатив зменшує потреби у бюджетних коштах на підтримку пільгових кредитних програм, однак, з високою ймовірністю, негативно впливатиме на відновлення економічної діяльності. Це також ускладнюватиме процеси відбудови енергетичної, транспортної інфраструктури, відновлення виробничих потужностей підприємств після руйнівних атак ворога та гальмуватиме впровадження технічних і екологічних стандартів ЄС.

Надалі вдосконалення дизайну пільгових кредитних програм, підтримуваних урядом, мало б супроводжуватися дієвими заходами НБУ, орієнтованими на відновлення ринкового кредитування банками національної економіки.

Стратегічні настанови уряду

Для мінімізації впливу на показники державного бюджету фіскальних ризиків, пов’язаних із функціонуванням фінансового сектору, уряд вважає за необхідне:

• імплементувати завдання, визначені Стратегією розвитку фінансового сектору України;
• оновити стратегію реформування банків державного сектору економіки;
• провести незалежний аналіз якості активів банків (independent AQR);
• модифікувати стратегії діяльності державних банків з урахуванням тривалих умов безпекової невизначеності;
• впровадити ефективніші механізми розв’язання проблем непрацюючих кредитів банків;
• удосконалювати інструменти контролю над інфляцією та обмінним курсом гривні;
• сприяти збереженню стійкості та ефективності системи гарантування вкладів населення;
• забезпечувати розвиток інноваційних фінансових рішень (віддаленої ідентифікації) та верифікації, нового покоління системи електронних платежів, нових форм подання звітності та ін.;
• розвивати інструменти нагляду в частині аналізу та оцінювання ризиків у фінансовому секторі.

Оподаткування банків: світовий досвід 

Погоджуюся з цими стратегічними настановами уряду. Але хотів би звернути увагу й на те, що поточні дискусії з питань оподаткування прибутків банків (за ставкою 25% чи 50%) мали б враховувати наявні диспропорції банківської системи України та утворення значної частини прибутків банків за рахунок державних коштів. У цьому відношенні корисним може бути і міжнародний досвід оподаткування надмірних прибутків банків і підприємств нафтогазового сектору.

У світовій практиці податки на надмірні або непередбачувані прибутки – це спеціальні податки, які стягують уряди з компаній та осіб, що отримали значні прибутки внаслідок непередбачуваних обставин. Фахівці МВФ у 2022 р. показали, що такі податки є інструментом ефективного оподаткування економічної ренти, яка часто є результатом монополістичної влади або несподіваних подій, таких як пандемії, війни, стихійні лиха. Саме ці події в багатьох випадках створюють умови для отримання надприбутків певними секторами чи компаніями.

У Європі підвищені податки на доходи фінансового сектору практикуються в Італії, Іспанії, Чехії, Угорщині та Литві. В Італії на додаток до звичайного податку на прибуток банки сплачують 40% власної відсоткової маржі. В Чехії банки вносять до бюджету як стандартний податок на прибуток, так і 60% надмірного прибутку, що визначається за спеціальною методикою. Україна вже успішно апробувала 50%-ну ставку на прибутки банків, згенеровані за підсумками 2023 р.

Усі наведені вище факти і обґрунтування свідчать про потребу зміни основоположних підходів до політики грошово-кредитного регулювання в Україні і на користь тимчасового оподаткування прибутків банків за підвищеною ставкою 50%.