Білий прапор Папи Римського. Що нам потрібно про це знати

Почати потрібно з того, що головний (якщо хочете, парасольковий) наратив російської пропаганди зводиться до однієї фрази: "мирні росіяни хочуть переговорів, а маріонеткові українці не хочуть". Власне це і є основною комунікаційною та дипломатичною лінією росіян. Я тут не відкриваю Америки, про це я пишу і говорю з жовтня-листопада. 

На жаль, росіяни, проводячи політику єдиного голосу, починають поступово закладати цю рамку, як відносно зрозумілу, не лише для частини світових еліт, але й для широких верств населення в різних частинках світу.

В минулому пості я описав геополітичну ситуацію. І нагадаю лише один момент: план-максимум Кремля на цьому етапі — заморожування конфлікту по лінії зіткнення, з офіційними обіцянками часткового зняття санкцій. Зараз, спробуймо подивитися, як розшивається цей головний наратив РФ.

1. Все, що ми бачимо зараз — це спроба створення конкурентних майданчиків для переговорів. Росіяни грають в ризиковані ігри, бо, судячи з усього, різним гравцям пропонують одне й те саме. Але факт є фактом: Туреччина, Саудівська Аравія, ОАЕ і Швейцарія вже вступили в цю гру. Ватикан не у грі. Він чітко на російській стороні. І треба розуміти: ми з ним не у грі. У нас немає контактів на рівні других-третіх осіб Ватикану.

2. Єдина вимога росіян до майбутніх майданчиків — відкинути українську формулу і змусити сідати за стіл переговорів всіх учасників. І повторюся ще раз: на цьому етапі їм потрібна просто артикуляція відмови від цієї формули та збільшення кількості таких майданчиків.

3. Росіяни пробують донести меседж, що фронт ось-ось посиплеться і тому потрібні переговори (далі йдуть розгалуження, залежно від аудиторії) від того, що це стане поразкою Заходу (Байдена, Макрона і т.д.), до того, що це помста за Газу. Це — головний допоміжний меседж. І тут варто звернути увагу, що росіяни часто використовують абсолютно проукраїнські меседжі західних політиків про необхідність дати зброю Україні, як такий собі резонатор навиворіт. І на це потрібно особливо звертати увагу. 

4. Один з найважливіших посилів росіян — Україна найкорупційніша країна Європи (залишу без коментарів).

5. Російська економіка може вистояти ще роки й тому, ця війна не вбʼє Росію, а підірве Захід (такі собі вивернуті віртуальні космічні перегони часів холодної війни). Треба розуміти, що Захід по-справжньому ще не включився в гонку озброєнь. І до росіян, які вже пройшли свій пік, надважливо не допустити, щоб Захід прийняв остаточне рішення: поразка Росії — це перемога Заходу. Для Кремля - це архіважлива задача і тому, один з ключових наративів Москви — про безмежність можливостей російської економіки. 

6. План Б (або паралельний план) росіян: пошук і створення точки напруги за сирійським сценарієм. Поки за два роки їм нічого не вдалося ні в громадянській війні в Нігері, ні в провокуванні війну Хезболли проти Ізраїлю, ні в підбурюванні конфлікту Венесуели проти Гаяни. Але пошуки тривають безперервно і це одна з базових задач російської дипломатії. 

7. І останнє. Щодо Ватикану, то Папа завжди був проросійським ліваком. Причини — не суть важливі. Для нас більш важливо, що в зрозумілій для нас перспективі, будуть вибори нового Понтифіка. Зараз Папа провів низку кадрових змін які посилюють, як мінімум, його рідний орден і єзуїтів. Я не спеціаліст з кухні Ватикану, але я точно розумію, що нам вже зараз потрібно будувати інший тип стосунків зі святійшим престолом, щоб потім вдруге не сісти в калюжу.

Але, вже зараз маємо розуміти: все, що вище описано — це пунктирна лінія російської інформаційної атаки по всьому світу. І ми маємо мати свої відповіді та виконавців, відповідальних за донесення цих відповідей на ці та інші питання (бо це всього лише моє бачення ситуації).