Безпечний секс у межах Альянсу. Чому вступ до НАТО заважає боротись із корупцією

Ну що ж, вітаю, посполиті. По-перше, Україна стане членом НАТО й при цьому План дій щодо членства буде невід'ємною частиною цього процесу. По-друге, війна на Донбасі не вплине на ці наші перспективи. Про це прямо заявив Джо Байден. Тому що насамперед "потрібно позбавиться від корупції, відповідати іншим вимогам, які висуваються, виконати ПДЧ. Я думаю, що тут поки не зрозуміло, яка ситуація".

Та ситуація якраз зрозуміла. Просто війни – всі війни – рано чи пізно закінчуються, боротьба ж із корупцією — вічна. Достоту так само, як і боротьба з тероризмом – недаремно ж саме з тероризмом, а не терористами, закликав колись боротися Джордж Буш-молодший. І тероризм, і корупція – це, по суті, методи, бізнес-моделі. Вони досить ефективно працюють, поки супутні ризики не перевищують потенційних зисків. Тобто в обох випадках ідеться про створення відповідного середовища, загрозливого для тих, хто вдається до подібних моделей.

У випадку з тероризмом усе більш-менш очевидно: дрібних терористів ліквідують, малі терористичні режими руйнують, з великими терористичними режимами домовляються. У випадку з корупцією все дещо складніше: у певних ситуаціях перспективною бізнес-моделлю стає не лише вона, але й боротьба з нею. І, на жаль, це якраз випадок (або як люблять казати ті, кому ліньки лазити в словник, — кейс) України.

Коли Байден каже, що отриманню нею ПДЧ заважає корупція та брак реформ, він вдається якраз до цієї моделі. Тому що, по-перше, реформи можуть тривати вічно, а по-друге, ПДЧ якраз і є інструментом реформування. По-третє, і це, далебі, найцікавіше: якщо не йдеться про євроатлантичну інтеграцію України, корупція не надто турбує Альянс.

Просто погляньмо на загальновизнані дані Transparency International. Контрольні роки – 1999-й, коли відбулося перше розширення НАТО на Схід та були надані ПДЧ, що "вистрілили" останніми роками, 2004-й, час найбільшого розширення, та 2020-й – найсвіжіші дані. Що ж ми бачимо? Зокрема, мірою збільшення охоплення дослідження ТІ, але, вочевидь, не лише тому, деякі давні члени Альянсу, що називається, покотилися долу.

Так, Сполучені Штати сповзли з 18 на 25 місце, Ісландія – з 5 на 17, Італія – з 38 на 53, Португалія – з 21 на 33, Греція посипалась з 36 на 59, а Туреччина, стартувавши з 54, заглибилась на рекордне 86 місце. Отримуй я зарплату у тому ж відомстві, що Кисельов із Скабеєвою, ви б уже читали, що членство в Альянсі стимулює корупцію. Це, звісно ж, не так, але факт те, що турок із НАТО ніхто через погіршення цих показників не просить.

Зрештою, тут ідеться про старих членів, які нині формують кістяк оборонної потуги Альянсу, тож спишемо це на інші критерії оцінювання.

Але ж траплялося й так, що інтеграція до НАТО дивним чином збігалася із антикорупційними фіаско. Так, двоє з трьох учасників першої хвилі розширення – Угорщина й Чехія – втратили понад десяток позицій кожна. Наслідування гідну, ледь не скандинавську стабільність продемонстрували хіба поляки.

В другій хвилі вирізнилась Болгарія, яка, складається враження, боролась з корупцією хіба заради вступу до Альянсу, а добившись свого, відкотилась нижче стартової позиції. А Румунію, судячи з даних ТІ, взяли до НАТО на піку корупційної активності 2002-2004 років (я давно в журналістиці й памʼятаю, що так, зрештою, й було). Показники Албанії у балах, хоч і не в рейтингу, не надто відрізняються від українських – але її вступу це зовсім не завадило. А розрив між Північною Македонією, яка також уже є членом Альянсу, чи Боснією і Герцеговиною, яка отримала ПДЧ, й нами – ще менший.

Звісно, я не стверджую, що зменшувати можливості для корупційної діяльності не треба. Ще й як треба, й ситуація наша жалюгідна. Але мотивуючи відмову в наданні ПДЧ чи хоча б у фіксації часу, коли це станеться, і Байден, і його західноєвропейські колеги (добираю дуже тактовне слово) лукавлять.

Я не був фанатом жодного з президентів України, й Порошенко із Зеленським тут не виняток. Та перший мав рацію одразу, другий – по двох згаяних роках: оскільки ми у стані війни, найбільшу небезпеку для української держави – крім іманентної власної непослідовності, додам від себе – становлять не свої чуваки-схематозники, а Збройні Сили Російської Федерації.

Але НАТО, попри всі позитивні зрушення у свідомості й обізнаності, попри всі демонстрації й декларації, досі не став достатньо єдним, аби визнати: безпекова парасолька для України – це захист і західної системи цінностей.

Однак… Цинізм і прагматизм теж є цінностями західної цивілізації. Хоча Москва й не має права вето в питанні розширення Альянсу, ті члени, які, маючи таке право, продовжують отримувати від неї ґешефти, цим правом охоче зловживають.

Тому байденове "здолайте корупцію – а тоді отримаєте ПДЧ" – це по факту парафраз репліки Мудрої Сови з відомого анекдоту: якщо миші хочуть, щоб їх перестали жерти коти, най стають їжаками, а як це зробити – поза її компетенцією, адже Мудра Сова займається питаннями стратегії, а не тактики. Зрештою, в термінах геополітичних це можна сказати мʼякше: хай Україна стане Швецією чи, хоча б, Фінляндією, уніфікує все, що можна уніфікувати, інтегрує все, що можна інтегрувати, досягне максимально можливого рівня interoperability, а тоді… Тоді буде видно.

Втім, за нинішніх обставин Байдену можна подякувати за внесок до словника крилатих висловів та ідіом, адже наразі "як Україна подолає корупцію" виглядає синонімом "як рак на горі свисне". Адже все, що насправді заважає діалогу з Росією, як-от реальна перспектива вступу України до НАТО, має стати на паузу й почекати.

Та зрештою, попри все, є й третій привід для привітань: перспектива отримання Україною ПДЧ та подальшого вступу до НАТО таки була закріплена у комюніке за результатами саміту. Тобто письмово. Про це йдеться у пункті 69. Вважаю цей натяк на відому сексуальну позицію дуже символічним: як не крути — приємно, хоч і дещо напряжно, та взаємно, попри те, що не надто зручно. І при тому всьому – без ризикованих наслідків, зумовлених обміном ДНК. Насолоджуйтесь безпечно.