Без нових крил і ракет. З чим закінчили 2021 рік українські Повітряні сили

У 2021 р. по деяких напрямках (флот чи сухопутні війська) були серйозні зрушення, але у питаннях оновлення літакового й вертолітного парку Повітряних сил, а також отримання нових зенітно-ракетних комплексів наші оборонні підприємства і військові тупцюють на місці. Тим часом ці питання найбільш ресурсоємні і прямо впливають на обороноздатність країни.

Спробуємо за відкритими даними проаналізувати, що саме для Повітряних сил ЗСУ було зроблено за минулий рік і наскільки ефективно було витрачено державні фінанси. З одного боку, капітально відремонтованих літаків і гелікоптерів (з елементами модернізації) досить багато: три винищувачі типу МіГ-29 (один з яких — двомісний МіГ-29УБ), легкий військово-транспортний літак Ан-26, три вертольоти Мі-8 (Мі-8МТ, Мі-8МТВ і Мі-8МСБ-В) і навіть три бойові Мі-24ПУ-1 (за кількістю вироблених "Мотор Січчю" лопатей МЛНВ-24). Варто додати, що два Мі-8МСБ-В і Ан-2 отримала морська авіація, військові авіатори також отримали транспортний Ан-148-100В і гелікоптер Мі-8МТВ-1, передані з Державного управління справами. Утім, президент, як і раніше, використовує як мінімум Ан-148 для перельотів країною.

При цьому у 2020 р. військові отримали чотири МіГ-29, Су-27УБ, Су-24МР, Су-25 і два Л-39М1. Тобто фактично ми бачимо лише відновлення ударними темпами (за мірками України, звісно) парку фронтових винищувачів МіГ-29. Причому не йдеться про капітальний ремонт або в крайньому разі просто модернізацію типу МіГ-29МУ1. Наприкінці грудня 2021 р. стало відомо, що державні випробування модифікації МіГ-29МУ2 із можливістю використання керованого озброєння по наземних цілях плануються лише у 2022 р. Та й то, за словами директора Львівського державного авіаційного заводу, упевненості, що ця модифікація буде прийнята на озброєння ЗСУ, немає.

Абсолютно незрозумілим є зміщення акценту саме на МіГ-29, а не на той же Су-27, який має більший ресурс і може перебувати на озброєнні військової авіації набагато довше. Багато питань виникає і до ціни ремонту МіГів. Так, за даними відкритих джерел, за три літаки львівський завод отримав 138,5 млн грн (приблизно $5 млн 600 тис.). Зрозуміло, що літати треба вже сьогодні, але майже $2 млн за ремонт кожного борту, при тому що літаки експлуатуватимуться ще максимум років п'ять–сім, — надто велика ціна.

Не менші гроші витрачаються і на підтримання льотної придатності вже морально й фізично застарілих вертольотів Мі-8, причому неважливо, якої модифікації, адже корпусам цих машин щонайменше 35–40 років. При цьому альтернатива є: поки армія і флот отримують підфарбований радянський старий мотлох, решта силових структур отримує техніку західного виробництва. Так, у 2021 р. Державна служба з надзвичайних ситуацій отримала черговий гелікоптер Airbus Helicopters H225 Super Puma, ще два таких гелікоптери дісталися авіації Національної гвардії України, а авіація прикордонної служби отримала п'ять гелікоптерів H125.

Звичайно, оновлення парку авіаційної техніки — справа довга й дорога. Так, буквально днями Румунія розпочала процедуру закупівлі для ВПС країни 32 винищувачів F-16, виведених зі складу ВПС Норвегії. Загальний бюджет купівлі становить близько 454 млн євро, включаючи обладнання для модернізації винищувачів, яке буде придбано у США. Попередньо вартість самих літаків становитиме 354 млн євро, логістичної підтримки й постачання спеціального обладнання для модернізації зі США — 100 млн євро. Очікується, що літаки будуть поставлені ВПС Румунії в 2023–2024 рр. із ресурсом, який забезпечує їх експлуатацію не менше 10 років. В Україні таких бюджетів наразі немає.

Ще гірша ситуація з протиповітряною обороною — радянські комплекси типу С-300, "Стріла-10", "Оса-АКМ", "Бук" морально й фізично застаріли. Усе, що наша військова промисловість спромоглася зробити за роки війни, це переснарядити ракети і трохи модернізувати комплекси (у випадку з С-300).

Жодної програми створення вітчизняного зенітно-ракетного комплексу офіційно Міністерство оборони не фінансує. При тому що намітки є — це і "Корал", і "Кільчень". Навіть розробки РК-10, про успішні пуски якого недавно повідомляли, це ініціативна розробка державного КБ "Промінь".

Зате час від часу високопоставлені військові серйозно говорять про те, що ми можемо купити (як варіант — Вашингтон надасть у рамках програми військової допомоги) той же американський Patriot або що ось-ось американці подарують нам систему "Залізний купол", який ми поставимо в Маріуполі.

Уже цілком очевидно, що ніхто нічого просто так не даватиме — усе це Україні доведеться купувати на власні чи позикові гроші. І гроші чималі. Так, наприклад, чотири батареї ЗРК Patriot PAC-3+, про які мріяв уже колишній головнокомандувач ЗСУ Руслан Хомчак, коштують $4,75 млрд. Звичайно, це повноцінна система не тільки ППО, а й протиракетної оборони, але це всього лише чотири батареї, чого в умовах України для надійного прикриття усіх стратегічних об'єктів від нальотів з повітря, особливо враховуючи, що російська авіація тепер може діяти не лише з території РФ і тимчасово окупованого Криму, але й із Білорусі, відверто недостатньо.

Звичайно, можна говорити, що все ще можна виправити найближчими роками, але економічна ситуація в країні погіршується, і цілком може виявитися, що навіть той військовий бюджет, який зараз є, нам буде не по кишені.