Білорусь як в'язниця. Чи варто Україні закривати авіасполучення з Мінськом
"Жах. Жах. Жах", — останні слова полковника Курца з фільму "Апокаліпсис сьогодні" — найкраща ілюстрація того, що останню добу відбувається в чатах білорусів в Україні. Через закриття авіасполучення люди позбавляються останньої можливості бігти в нашу країну
Так склалося, що економічний оглядач "ДС" і його дружина — не тільки три роки тому переїхали жити з Мінська до Києва, а й за цей час створили в Telegram найбільші інформаційні ресурси для білорусів в Україні: більше десятка тематичних каналів і чатів. Ними користуються кілька тисяч чоловік — як білоруси, які в різний час переїхали в Україну, так і ті, хто тільки збирається це зробити (таких теж дуже багато). Не буде перебільшенням сказати, що після початку в серпні минулого року білоруських протестів і репресій багато тисяч білорусів скористалися нашими ресурсами, щоб отримати інформацію — і бігти з Білорусі в Україну, а потім — освоїтися на новому місці.
Але останню добу в наших чатах панує паніка. Після історії з примусовою посадкою літака заради арешту опозиційного журналіста Романа Протасевича, низка країн — і Україна в їх числі — вирішили закрити авіасполучення з Білоруссю. Для безлічі білорусів це означає, що вирватися з країни вони вже не зможуть, у тому числі, в Європу.
Українці, громадяни нехай небагатої, але вільної країни, просто не розуміють одну важливу річ: для білорусів виїзд з країни наземним транспортом просто заборонений. Не можна — і все. Не прийнято. Таке розпорядження Олександра Лукашенка з'явилося ще в грудні — і з 21 грудня 2020-го виїзд з країни білорусам був закритий. Нібито в рамках боротьби з пандемією Covid-19.
Абсолютно смішне пояснення, якщо врахувати, що в'їзд в країну не закривався, виліт літаком — теж. А ось для громадян Білорусі та іноземців, які мають дозвіл на постійне або тимчасове проживання в Білорусі, виїзд був закритий. І виїхати по землі з Білорусі можуть тільки професійні перевізники. Раз на пів року — також люди, що працюють за кордоном за контрактом, громадяни Білорусі, які мають посвідку на проживання за кордоном, а також ті, хто їде на навчання або лікування. Ну або ховати родичів. Ховати теж можна раз на пів року, не частіше.
Що білоруси тоді зробили? Правильно — змирилися. Тим більше що залишалася можливість покинути країну на літаку.
Перевізники за маршрутом Мінськ-Київ і Київ-Мінськ, які рекламуються в наших чатах, розповідали нам, що у вересні-жовтні в основному возили через кордон папки з документами — біженці з Білорусі легалізовувались в Україні, а це непроста бюрократична процедура. У листопаді-грудні — везли з Мінська до Києва теплі речі і комп'ютери: білоруси, які втекли буквально в чому були в кінці літа, зрозуміли, що їм доведеться надовго затриматися в Україні.
А ось з січня — новий тренд. З Білорусі в Україну повезли меблі, домашні речі, побутову техніку, домашніх тварин. Люди продавали квартири в Білорусі і купували в Україні (ми і самі так зробили, тільки раніше), відправляли речі, а самі летіли літаком.
І ось тепер, після історії з Протасевичем, пастка закрилася. Країни одна за одною закривають повітряне сполучення з Білоруссю, ось-ось це зробить і Україна. Люди в наших чатах у жаху. У багатьох квитки куплені, хтось вже речі з перевізниками відправив до Києва, сам вилітати готувався, хтось батьків чекав, хтось — дітей. Для бажаючих тепер доступний тільки складний і дорогий авіамаршрут: Мінськ — Москва — Стамбул — Київ (ну або щось подібне). Чи багато хто зважаться?
Знову, як і восени 2020-го, в чатах розпитують — кому і скільки заплатити, щоб перетнути білорусько-український кордон нелегально, повз прикордонників, лосиними стежками, через Чорнобильську зону і т. п. Доводиться пояснювати, що краще не ризикувати, що на кордоні посилення, що Україна офіційно більше не вважає Білорусь дружньою державою. І це правда: знайомі контрабандисти, що переводили людей, які потрапили в розшук "за політику", через кордон ще восени минулого року, більше цим не займаються — занадто ризиковано.
Ще позавчора Україна була для громадян Білорусі чи не єдиною можливістю покинути концтабір, в який Олександр Лукашенко перетворив свою країну. Вже сьогодні вона може перестати нею бути. Може, все ж не варто закривати двері для найближчого українцям народу?
Тільки деякі білоруси все ще намагаються жартувати. "Літак Олександра Лукашенка екстрено сів в Гаазі через повідомлення про мінування", — такі повідомлення розходяться по білоруських чатах, даючи людям можливість посміхнутися і побачити хоча б тінь надії.
І останнє. Тепер подумайте, як білоруси, які втекли в рятівну для них Україну, сприйняли вчинок жінок, які в Харкові викинули українські паспорти.
Віддайте їх краще нам. Ми з дружиною і дитиною на багато що готові піти, щоб отримати паспорти України. Як і тисячі білорусів, готових і охочих працювати на благо України після того, як їхня батьківщина від них відмовилася. Цінуючи українську свободу вище білоруських хороших доріг, по яких їх повезуть до в'язниці.
Та й не тільки білорусів. Доктор Башер, палестинець, блискучий лікар, який два тижні тому буквально витягнув нашу сім'ю з того світу, — він теж не може отримати українське громадянство. А він живе в Україні з 1991 р., дружина українка, п'ятеро дітей українці — а йому громадянство не дають. І не відмовляють, просто мурижать у міграційному відомстві, схоже, вимагають хабар. У 2014-му його клініку в Донецьку розбомбили росіяни, він втік з усією родиною, тепер він сімейний лікар у Києві, рятує життя людей, які важко хворіють Covid-19.
Але йому громадянство не дають. Нам, якщо дадуть, то не скоро. А хтось перед камерою викидає свої українські паспорти і готовий відмовитися від громадянства.
Господи, будь ласка, поправ цей світ, він якийсь неправильний.
