Альона Лебедєва, Aurum Group: Ми це вже проходили в 2014-му, але, як і тоді, зловмисникам нічого не вдасться

Я особисто можу годинами розповідати про кілька років нашої боротьби з засиллям російських інтересів в залізничній сфері України, як завдяки цьому збагачувалися наші олігархи і нині перефарбовані патріоти.

Починаючи від цінового демпінгу з боку РФ, що мав на меті повністю знищити українське вагонобудування, до фактичної монополізації виробництва Росією через патенти деяких ключових комплектуючих. Тобто сьогодні ціла галузь переживає кризу через те, що в 2023 році в сфері вагонобудування та залізничних перевезень досі діє багато російських регламентів, вимог та норм. Укрзалізниця активно впроваджує реформи дерусифікації, перейменовуючи регіональні залізниці України. Втім, багато технічних російських норм, на які неодноразово вказував можновладцям Аурум Груп, продовжують діяти, завдаючи збитків економіці України та ставлячи стратегічну галузь в залежність від Російської Федерації. Через небажання та бюрократичне затягування процесу за рік війни ще жодна українська компанія так і не отримала дозвіл на власне виробництво комплектуючих. Але отримання власного продукту важливе не лише для повноцінної роботи галузі, оскільки нове виробництво – це й завжди нові робочі місця, мільйони гривень податків, і, як наслідок, покращення економіки країни.

Попри шалений спротив всередині нашої країни з боку різних зацікавлених осіб, ще у 2019 році нам вдалося переконати урядовців у руйнівних наслідках імпорту з Росії – і ввести ембарго, тобто повну заборону імпорту на залізничні вагони, які з локалізацією в 97% успішно виробляються в Україні. З гордістю завжди згадую цитату української інформагенції "Інтерфакс" щодо введення цієї заборони – "Основними ініціаторами введення ембарго були ПАТ "КВБЗ" та Аурум Груп".

На жаль, водночас зі справедливою і корисною боротьбою проти паразитного, диверсійного впливу нашого північного сусіда, пишно розквітає і активна діяльність тих, хто звик заробляти на "схемах", але не дрібних бариг, яких цікавить маржа з мерседеса чи сотні генераторів, а того, хто мислить категоріями привласнення містоутворюючих підприємств.

Біль і несправедливість військової агресії на незалежну Україну викликає страшенну злість і ненависть. Думаю, кожен українець власними руками придушив би кілька осіб за порєбріком, дай йому лише таку можливість. Смерті наших героїв чи страждання жінок і дітей не можуть залишатись і не залишаться безкарними. Але, на жаль, маніпулюючи цими емоціями, а також заручившись певною підтримкою судової та силової систем, де, як відомо, здебільшого відсутнє верховенство права (нещодавня подія з головою Верховного Суду тому яскраве підтвердження), вправні ділки сьогодні мають можливість знищити конкурента чи відібрати бізнес фактично за будь-яким абсурдним приводом.

Саме так трапилось з декількома підприємствами нашої групи одразу після окупації Криму та сходу України.

В той період на моїй групі рейдери і зловмисники відкатали усі, на той час, популярні схеми рейдерства та віджиму бізнесу. Одночасно ми відбивали декілька рейдерських наїздів. Це було і фіктивне банкрутство за участю афільованих осіб, і використання чорних нотаріусів для підробки статутних документів зі зміною власників, і підробка первинних документів для привласнення обігових коштів підприємства, не говорячи про дрібні підступи конкурентів. Не буду вдаватися в деталі, ми це пережили, ми стали сильнішими.

Напевно може виникнути питання – можливо я упускаю щось негативне про себе, про компанії, які я очолюю, на що б могли спиратись у своїх діях загарбники? Так, звісно, арсенал аргументації був широкий – я є донькою колишнього Міністра оборони і за думкою високоякісних фахівців в області журналістики цього достатньо, щоб апріорі бути агентом Кремля і пришити всі смертні гріхи. Ось лише є одна проблема – коли в законному порядку ми захищали інтереси компаній, повертали (і повернули!) бізнеси – то ні один з опонентів не міг надати жодного підтвердження того, що в світі існує будь-яка сила, яка здійснює на мене вплив, або, що хоч єдина фінансова транзакція чи то комерційна угода, які стосуються безпосередньо мене, Альони Лебедєвої, чи будь-якої з компаній, що входять в Аурум Груп – несуть негативні наслідки для економіки України, або тим більше – для її національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України.

Але ось прийшов 2022 рік, рік найбільшого страждання і болю, якого коли-небудь зазнавала Україна. І тут знов активізувались сили, які не було чутно останні роки. Я завжди декларувала та з гордістю заявляю зараз, що наша група завжди вела абсолютно прозору і відкриту діяльність, Аурум Груп є членом Федерації роботодавців України, Європейської бізнес асоціації. Ми створюємо тисячі робочих місць, розвиваємо і захищаємо національного виробника разом з ключовими гравцями в відповідних галузях, сплачуємо в повному обсязі податки. Навіть, коли через війну, частина підприємств групи, фактично, зупинила роботу, й наразі прибутки не покривають витрати, ми продовжуємо виплачувати заробітні плати працівникам та сплачувати податки у повному обсязі. Я впевнена, що патріотично орієнтований бізнес не має права чинити інакше, коли допомога країні потрібна найбільше.

Але я не змінила прізвище, не перестала бути донькою свого батька. Втім, за калькою подій 2014 року, зловмисники, використовуючи політичну ситуацію та зв’язки в силових структурах, спочатку за ініціативи СБУ відкривають кримінальну справу, а потім, відчуваючи повну безперспективність її в судах, коли справа буквально тріщить по швах, за подачі СБУ сприяють внесенню мого прізвища до санкційного списку. І на додачу, на "арену" виходять псевдо-журналісти, які забувши про елементарну професійну етику, знехтувавши усіма журналістськими стандартами та в погоні за власним збагаченням та хайпом, починають поливати мене брудом. Зухвало, навіть не намагаючись приховати відверто замовний характер матеріалів! Але нічого, "маси" ж і так усе проковтнуть, головне резонансно назвати.

В всіх цих подіях треба розуміти найважливіше. Зупинка чи обмеження діяльності будь-якого промислового підприємства – це повна втрата не тільки дорогоцінного специфічного обладнання, обсягів випуску продукції, багатократного падіння ВВП (через втрати для сотень суміжних виробництв) і доходів бюджету, але й втрата доходів для тисяч родин, які будуть змушені приєднатися до мільйонів біженців, частина з яких назавжди залишиться за кордоном. За 22й рік моя група сплатила близько 90 мільйонів податків до бюджету. Такими темпами у поточному році держава лишиться надходжень до бюджету, тому що робота групи зупиняється руками псевдо патріотів, але ж про це ніхто не думає, головне хайпанути.

Про політичні, репутаційні, інвестиційні наслідки й, взагалі, годі говорити. Моя історія далеко не єдина, в бізнес колах чи не щодня гучно лунають історії свавілля силовиків і цілковитої наруги над верховенством права. Як напередодні заявив в інтерв’ю Obozrevatel Президент Федерації роботодавців України Дмитро Олейник, наразі в Україні координуються (!) десятки рейдерських атак людьми із владними повноваженнями, і все – заради особистого збагачення. Він також акцентує увагу на тому, що рейдерство давно стало проблемою національної безпеки, а тому замовчування фактів, коли через дії рейдерів зупиняються цілі підприємства, люди втрачають робочі місця, знижується обороноздатність держави, - більше неприпустиме.

"Злочинці, які скористались війною, тим що вся увага суспільства, бізнесу та керівництва держави зосереджена на Перемозі. Їх треба негайно зупинити", — зазначає пан Олійник.

Він також наголошує й на іншій, не менш плачевній тенденції, коли бізнес свідомо приймає рішення про вивезення обладнання та спеціалістів до країн ЄС через відсутність можливості цивілізовано працювати в Україні. На таких умовах "не гратиме" й цивілізований інвестор, який так потрібен для повоєнного відновлення нашої країни. Тому я впевнена, що у наших дітей не має майбутнього, якщо ми руйнуватимемо країну з середини! А досвід тісного співіснування з нецивілізованим світом – ми сьогодні пожинаємо по повній.