Безробітні припиняють шукати роботу
Якщо подивитися на рівень зареєстрованого безробіття у відсотках до економічно активного населення працездатного віку, то можна побачити, що у 2008 р. цей показник становив 2,9%, у кризовому 2009-му збільшився до 3,4%, в 2010 р. впав до 2,2%, в 2011-му на новій хвилі кризи підріс до 2,5%, в 2012-му знову трохи впав - до 2,3%, в 2013 р. знову злегка підріс - до 2,4%. Проте в 2014-му, незважаючи на різке погіршення ситуації в економіці, він залишився на тому ж значенні, а в 2015-му хоч і виріс, але ненабагато - до 2,7% (за підсумками дев'яти місяців), опинившись нижче, ніж в 2008 р. Розгадка цього парадоксу у тому, що допомога по безробіттю заморожено, як і всі соціальні виплати, і значно знецінилася за останні два роки. Мінімальний його розмір не переглядався з 2012 р. і становить 544 грн. Тому, незважаючи на масові звільнення, які бажають звертатися в службу зайнятості перебуває порівняно небагато.
Ближче до реальності рівень безробіття за методологією Міжнародної організації праці (МОП). Безробітними вважаються особи (зареєстровані та незареєстровані в Державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: по-перше, не мають роботи (прибуткового заняття); по-друге, протягом останніх чотирьох тижнів активно шукали роботу або намагалися організувати власну справу; по-третє, були б готові протягом найближчих двох тижнів приступити до роботи, тобто почати працювати за наймом або на власному підприємстві з метою отримання оплати або доходу, якщо б це було можливим. Для з'ясування їх числа щоквартально проводяться вибіркові обстеження населення. У 2008 р. рівень безробіття за методологією МОП, у відсотках до економічно активного населення працездатного віку, склав 6,9%, в 2009-му - 9,6%, в 2010 р. - 8,8%, в 2011-му - 8,6%, в 2012 р. - 8,1%, в 2013-му - 7,7%, в 2014 р. - 9,7%. У першому кварталі 2015 р. був зафіксований максимум - 10%, за підсумками півріччя вийшло 9,6%, за підсумками дев'яти місяців - 9,4%. На перший погляд, з цих цифр можна робити висновок про те, що ситуація на ринку праці стабілізувалася. Але викликає сумніви вже хоча б те, що показники 2014-2015 рр. близькі до показника 2009 р., хоча за останні два роки українська економіка пережила набагато більше падіння, ніж у 2009-м.
Є кілька факторів, що спотворюють реальну картину. Зокрема, знайти роботу зараз набагато складніше, ніж навіть у
2009 р., тому значна частина втратили роботу через якийсь час перестає її шукати або взагалі навіть не приступає до пошуків. Такі люди не потрапляють в число зареєстрованих безробітних, ні навіть в категорію безробітних за методологією МОП (оскільки вони не задовольняють умові активного пошуку роботи).
Потрібно врахувати ще і відмінності між регіонами. Наприклад, рівень безробіття за методологією МОП у Луганській і Донецькій областях (без урахування частини зони АТО) 16,4 і 14% відповідно, але і серед мирних регіонів деякі мають майже настільки ж погані показники: Полтавська (12,3%), Житомирська (12%), Тернопільська (11,7%), Кіровоградська (11,5%), Чернігівська (11,2%) області. Зате в Київській області - 6,5%, в Одеській - 6,7%, у Харківській - 7,1%, у Дніпропетровській - 7,2%, у Києві - 7,3%. Така велика різниця (в 1,5-2 рази) пояснюється тим, що мирні міста-мільйонники (Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ) дають більше можливостей для працевлаштування, ніж інші населені пункти. Але це викликає міграційні потоки, які стають ще однією проблемою, поряд з безробіттям.
Кожен десятий працівник - прихований безробітний
Ще один фактор, що сильно спотворює реальну картину, - це приховане безробіття, яка офіційно іменується "вимушеною неповною зайнятістю". Робо-тодатели вдаються до такого способу вирішення своїх проблем, користуючись слабкістю або взагалі фіктивністю профспілок. А працівники не піднімаються на протест, оскільки бояться бути звільненими.
Найпоширеніший варіант - неповна робоча тиждень (скорочується число робочих днів або годин). В 2011 р. жертвами такого виду економії стали 8,6% найманих працівників, в 2012-му - 7%, в 2013 р. - 7,9%, в 2014-му - вже 9,9%, однак до 2015 р. їх частка скоротилася до 9,2%. Серед регіонів найбільші значення цього показника мають Луганська (21,4%), Донецька (16,6%), Запорізька (15,3%), Полтавська і Сумська (на 12,7%) області. Особливо масово застосовується неповна робоча тиждень на транспорті (32,4%), у промисловості (19,2%) і будівництві (14%). Серед галузей промисловості в гіршу сторону відзначилися виробництво електрообладнання (54%), транспортне машинобудування (49%), виробництво комп'ютерів, електронної та оптичної продукції (41,8%), виробництво інших машин та обладнання (30,5%), металургія (21,4%). У сфері наукових досліджень і розробок полубезработнимі виявилися 15,6% співробітників.
Менш масовий, але більш жорсткий варіант - неоплачувані відпустки. У 2011 р. цього виду економії зазнали 1,8% найманих працівників, в 2012-м - 1,3%, в 2013-2014 рр. - 1%, в 2015-м - 0,8%. Найбільші значення цього показника зафіксовано на Донеччині (2,1%), Хмельниччині (1,7%), Львівщині (1,5%), в Чернівецькій області (1,3%) і на Луганщині (1,1%). У будівництві були відправлені в неоплачувані відпустки 3,6% працівників, у промисловості - 1,8%, зокрема, у вугільній галузі - 4,9%, у виробництві електроустаткування - 4,1%, в транспортному машинобудуванні - 3,5%.
Хоча у 2015 р. порівняно з 2014-му рівень прихованого безробіття начебто скоротився, не потрібно поспішати з оптимістичними висновками. Просто приховане безробіття інтенсивно переходить в явну: простоюють підприємства закриваються або ж робітники звільняються самі.