Сергій Ільченко

Про що не сказав Путін у своєму посланні – і куди послали ходоків з Тирасполя

У спробі накрутити власний рейтинг вискочка-республіканець хоче довести, що Байден занадто старий, щоб бути президентом. Але цей хід цілком може спрацювати проти Трампа.

Російський сценарій анексії Придністров'я, якщо така буде реалізована, цілком може виявитися бізнес-проектом

Росія була готова закрити свій ринок перед монопольним постачальником бананів, щоби він не передав зброю Україні. Ми могли б зробити те саме, щоб змусити його не відмовлятися від цього плану. Але чомусь не зробили

60-та Мюнхенська безпекова конференція показала політичну та психологічну неготовність Заходу перейти в режим воєнного часу

Депутат ГД РФ Яна Лантратова запропонувала відзначати 24 лютого як "День початку спеціальної військової операції", організовуючи у школах покази відео чи запрошуючи туди військових. Мета не уточнюється, але очевидна: романтизація та героїзація військових злочинів армії РФ, вже здійснених та тих, що здійснюються просто зараз в Україні. Сакралізація зла та військова педофілія обіцяють їхнім організаторам величезні прибутки

План Такера Карлсона, який вирішив використати Путіна у своїх інтересах, вдався на всі 100%. Що ж до Кремля, який спробував витягти з можливості, що підвернулася, вигоди для себе, то його в черговий раз чекав жорстокий облом.

Сьогодні Москва демонструє готовність розв'язати військовий конфлікт із країнами Балтії, але одночасно розповсюджує і версії про можливий удар або по Польщі, за її допомогу Україні, або по Литві, заради "Сувалкського коридору" з виходом до Калінінграда. Переміщень військ, які говорять про підготовку до таких ударів, не наголошується. Більше того, Москві нема чого переміщати. Іншими словами, це блеф – але в чому його зміст? І чи є в московських погрозах щось, крім блефу?

Формальний привід для таких вчинків — виразна перспектива обрання Трампа та законопроект про допомогу Україні, який глухо забуксував у Палаті представників. Насправді все складніше та гірше. Перспектива вижити без підтримки США виглядає сумнівною, а реального плану "Б" Європа не має.

Відповідальність за війну в Газі несе не лише Близькосхідне агентство ООН для допомоги палестинським біженцям та організації робіт (БАПОР), яке стало основним джерелом фінансування ХАМАС, а й ООН загалом, яка перетворилася на антизахідний інструмент. Тим часом, Захід надто роз'єднаний та переповнений внутрішніми протиріччями. Він не готовий братися за реформу ООН і шукатиме компроміс — а його немає. І безнадійна ситуація в ООН буде просто заморожена.