Arctic Rail проти "Белкомура"

З глобальною зміною клімату виріс судноплавний трафік по Північному морському шляху, що посилило конкуренцію між транспортними проектами скандинавських країн і РФ. Боротьба йде за те, яка з країн забезпечить найбільш короткий маршрут транзиту контейнерів в ЄС від портів північному морському шляху. Не рахуючи перспективних проектів незначного розширення залізничних мереж Швеції і Норвегії, за майбутній ринок конкурують в основному Фінляндія зі своїм проектом Arctic Rail (Арктична залізниця) і РФ з проектом "Белкомур".

Залізнична магістраль "Белкомур" покликана з'єднати регіони Сибіру і Уралу для розширення транзиту в Північну Атлантику. Магістраль пройде за маршрутом Архангельськ-Сиктивкар-Перм, матиме протяжність 1252 км, а вартість будівництва оцінюється в $2,8 млрд. У випадку з'єднання з магістралями Китаю проект допоможе Піднебесної замінити для частини товарів дорогу навігацію по північному морському шляху постачанням в ЄС по залізниці. "Белкомур" підтримує транспортна China Railway Construction Corp. та інженерна China Poly Group Corp. Про можливості довгострокового кредиту на проект неодноразово заявляв China Development Bank, але проект повинен реалізовуватися на паритетних засадах, а у російської сторони в 2014-2015 рр. виник серйозний дефіцит коштів. З цієї причини "Белкомур" до кінця минулого року був виключений з Федеральної програми будівництва залізниць до 2020 р., в якій він числився з 2010 р. Ще однією причиною перенесення термінів проекту стало введення великих США санкцій проти China Poly Group за передачу ракетних технологій Північній Кореї, Сирії та Ірану.

Фінський проект Arctic Rail передбачає будівництво до 2020-2025 рр. магістралі через Лапландію за маршрутом від Рованіємі до Кіркенеса, розташованого на узбережжі Барен-цева моря. Довжина лінії повинна становити 550 км, інвестиції - 3 млрд євро. ЄС готовий внести близько 600 млн, норвезькі пенсійні фонди - 800 млн, а решту коштів має вишукати Фінляндія. Поки що немає видимих перспектив залучення відразу 1,6 млрд євро, тому дефіцит кредитів та інвестицій змусив Гельсінкі схилитися до фінансування першої фази проекту, яка передбачає будівництво залізниці від рудних шахт Соданкюля до Рованіємі за 350 млн євро. Лапландія, через яку пройде перспективна залізниця, довго вважалася бідною на ресурси регіоном. Але в останні роки в її землях були відкриті нові великі родовища алмазів, сапфірів, урану, залізної руди. Без розширення залізничної мережі їх освоєння неможливо. Еко-логи і туристичний бізнес не в захваті від перспективи зростання шахт і кар'єрів. Але доходи бюджету від нових рудних розробок для Фінляндії можуть виявитися важливіше. Не менш важлива перспектива добудови магістралі до Кіркенеса - вона обіцяє фінським експортерам набагато більш короткий шлях вивозу товарів у країни Далекого Сходу.

Запекла полеміка навколо Arctic Rail між "прогресистами" та екологами ще три роки тому змушувала громадська думка схилятися до болючої альтернативу - проекту нової залізниці на російський порт Мурманськ. Однак після нападу РФ на Україну політична кон'юнктура круто змінилася. Про вихід Фінляндії до океану через Росію вже ніхто всерйоз не говорить. Зате знову пожвавилися переговори навколо Arctic Rail. Поряд з прихильниками гірничопромислового прогресу Лапландії у проекту з'явилася несподівана підтримка ще з одного боку - від військових відомств Фінляндії та Швеції. Нинішні реалії зміцнюють впевненість у подальшому зростанні російських провокацій і тиску на регіон Баренцева моря. Для досягнення паритету зі "съехавшим з котушок" Крем-лем військові пропонують посилити залізничну інфраструктуру Лапландії, щоб мінімізувати загрозу російської інтервенції і арктичного тероризму. Ця ініціатива повністю вкладається в прагнення країн Північної Європи до тіснішої військової співпраці. Як відомо, у квітні 2015 р. таку декларацію підписали міністри оборони Швеції, Норвегії, Фінляндії, Данії та Ісландії. "Російські лідери продемонстрували, що вони готові піти на практичне та ефективне застосування військових методів для досягнення своїх політичних цілей, навіть якщо при цьому будуть порушуватися принципи міжнародного права", - наголошувалося в документі. Так що зближення поки позаблокових Швеції і Фінляндії з Північноатлантичним альянсом, в якому складаються інші підписанти декларації, йде повним ходом. Ну і заодно скандинави не проти дати урок, як потрібно об'єднувати питання оборони і безпеки з економікою.

Дійсно, економічне значення виходу Фінляндії в Баренцове море з проектом Arctic Rail, як і проектів розвитку транспортної інфраструктури Лапландії з її гірничодобувної і атомною промисловістю, важко переоцінити. Освоєння нових родовищ урану та інших стратегічних ресурсів на цих землях дасть Фінляндії додатковий стимул до розвитку. Можливо, завдяки лапландські урану у Гельсінкі вийде здійснити давню мрію фінських корабелів і потіснити РФ з світового ринку атомних криголамів. Такі амбіції Фінляндії не виглядають необґрунтованими, якщо згадати, що більше 40% російського криголамного флоту - це суду фінської споруди. В цілому у Швеції і Фінляндії при підтримці сусідів є хороші перспективи для створення цивільного і військового атомного флотів. У цих країнах є власне потужне реакторобудування, індустрія збагачення урану, розвинуте суднобудування та оборонна промисловість. Ну а самим слабким місцем подібного розвитку подій є імпульсивний темп промислового освоєння арктичних територій. Найчастіше він зростає і зникає разом з світовими цінами на норвезьку нафту, а також на шведське і фінське гірничорудну сировину.

Про те, навіщо РФ військова база на Землі Франца-Йосипа, читайте тут