"Самопоміч" ставить проект перевиборів на паузу
Грибовицьке трагедія, яка забрала в кінці травня житті трьох пожежних, серйозно похитнула позиції мера Львова Андрія Садового і його партії "Самопоміч". У цій історії один з лідерів президентського рейтингу раптово з'явився перед виборцями безпорадним популістом. Політик погіршив своє становище ще й тим, що спробував перекласти відповідальність за власні господарські прорахунки на команду Петра Порошенка, що спровокувала жорстку реакцію Банкової. Уникнути розгрому львівському міському голові вдалося лише завдяки запропонованому йому фракцією БПП співпраці у Верховній Раді. Це добре показали події минулого тижня, коли "Самопоміч" не підтримала гру "радикалів" і "Батьківщини" у блокування роботи ВР і голосувала в унісон з БПП і "Народним фронтом".
Створення такого ситуативного союзу в парламенті, здавалося б, вигідно обом сторонам: лідера "Самопомочі" не стали інформаційно добивати після сміттєвого скандалу, а президентський табір отримав додаткові голоси на підтримку важливих законопроектів. У той же час, пропонуючи штабу Садового співпрацю, керівництво БПП "Солідарність" вірило, що зможе приручити колишніх партнерів по коаліції. Швидше за все, такий розрахунок буде великою помилкою. По-перше, дозволяючи "Самопомочі" і її лідеру вийти з скандал, який поставив під загрозу президентські перспективи Садового, Банкова позбавляється зручною можливості грати на зниження рейтингу конкурента. По-друге, істотні дивіденди від цього тимчасового союзу БПП "Солідарність" навряд чи встигне отримати з тієї простої причини, що з Садовим в принципі неможливо про щось домовитися на постійній основі. Очолюваний ним партійний проект зумів домогтися популярності завдяки вміло зайнятої ніші "третьої сили", можливості якої до кінця не розкриті.
З іншого боку, корекція політичних пріоритетів команди Садового має і внутрішні причини - це складна ситуація у парламентській фракції. Про неї свідчать результати голосувань депутатів від "Самопомочі" у Верховній Раді, коли з важливих питань фракція не може представити консолідовану позицію. Наприклад, у червні, напередодні розгляду змін до Конституції в частині правосуддя, на засіданні фракції більшість її членів висловлювалися в підтримку цього проекту закону. Керівник фракції Олег Березюк відклав ухвалення остаточного рішення на наступне ранок, і виявилося, що за ніч кілька депутатів змінили свою позицію і утрималися при голосуванні. Також частина фракції не голосувала за зміну структури Збройних сил України. Так що однієї з головних завдань штабу Садового на найближчі місяці стане збереження єдиної команди в парламенті.
Отже, після сміттєвого скандалу і з урахуванням згаданих проблем з монолітністю фракції Садовий вже не готовий качати тему осінніх дострокових виборів (це один з основних пунктів домовленостей з Банкової). Тому все, що залишається "Самопомочі", це в опозиційність гратися, але без звичних в останні місяці маневрів, спрямованих на розвал більшості і підготовку до виборів.
Дилеми єврооптимістів
Відкладена перспектива дострокових парламентських виборів позбавила Міхеїла Саакашвілі зручних приводів для самопіару. Голова Одеської ОДА вже не проводить пафосні антикорупційні форуми і не оголошує списки топ-хабарників. З одного боку, депутат від БПП Сергій Лещенко прагне перехопити прапор головного борця з корупцією у грузинського варяга. Розповів про плани щодо створення нової праволіберальної партії на базі "Демократичного Альянсу", колишній журналіст і його політичні попутники дають зрозуміти Саакашвілі, що той втратив свій шанс очолити єдиний опозиційний фронт під умовною назвою "проти корупції та за кардинальні реформи". У цьому зв'язку одеський губернатор, який готується стати неформальним лідером політичного проекту Давида Сакварелідзе і Віталія Касько, почав активно шукати союзників у владі. Зокрема, Саакашвілі ініціативно заграє з прем'єр-міністром Володимиром Гройсманом, обсипаючи главу уряду компліментами щодо "очищення владних структур від осіб, які займалися заангажованим лобіюванням", вручає йому "одеський пакет реформ" і просить захистити місцеву митницю від "маленької проблеми з великим олігархом" Рінатом Ахметовим.
З іншого боку, і Саакашвілі, і його конкурента Лещенко об'єднує одна дилема - пошук джерел фінансування їх проектів. Екс-журналіста "Української правди" багато ЗМІ приписують зв'язок з російським олігархом Костянтином Григоришиним (сам бізнесмен спонсорство заперечує). Що стосується партійного проекту Сакварелідзе і Касько, у нього, швидше за все, буде багато фінансових донорів. І серед них обов'язково знайдуться персонажі з небездоганною репутацією. Про що не забудуть растрезвонить опоненти. Таким чином, політична конкуренція на одному електоральному полі рано чи пізно змусить представників згаданих партійних проектів вплутатися у війну компроматів один проти одного.
