Занимательная мемология. Когда вынесут козлов, которые мешают нам жить
"Олег, выноси козла!" — эта фраза, в сердцах брошенная нардепом Ириной Луценко, мгновенно превратилась не просто в мем, но и стала одним из лозунгов протестов под Радой. Фактически обернувшись против политической силы, чей представитель решил так радикально расчистить парламентский президиум. Ну и какое поле для народного творчества открыла эта фраза! Тут тебе и фотожабы, и всяческие интерпретации, и новые анекдоты. Наши политики вообще знатные юмористы. Вот с утра нардеп Олег Барна, пару месяцев назад не заметивший на дороге трамвая, в стенах Верховной Рады перефразировал Петлюру: "Не так страшны вражеские вши, как внутренние гниды". Афоризм на афоризме!
/На злобу дня/Це невеличкий відрізок з учорашньої он-лайн трансляції Ради під час намагання заблокувати голосування щодо законів, які вводять в українське законодавство Мінські угоди. На першому плані спиною до нас стоіть жінка - це пані Луценко, дружина ГенПрокурора. На задньому плані - Юрія Левченка тримає такий собі пан Недава - великий та громіздкий. Іра Луценко на відео кричить: "Олег! Олег, винєси козла! Олег! Недава..!Винєси козла! Винєси єго нафіг!"Пан Недава - дуже відомий персонаж у вузьких колах. Він є так званим "смотрящим" від Юрія Єнаківського - він же Юрій Іванющенко.За сумісництвом - Недава є членом фракції БПП. І так, працює на того самого Іванющенка, одного з організаторів вбивств на Майдані. Він відповідає за маленький округ на Донбасі, за відбілювання Іванющенка, за закриття для нього кримінальних справ, за частину грошей для відновлення Донбасу, які зникають в чорні дірки багатьох кишень. Дійшло аж до недавнього публічного брифінгу Недави у ВРУ, де той прямо заявив про відсутність будь-яких доказів проти Іванющенка і публічно на камери захищав свого патрона, на що навіть БПП змушені були відреагувати: goo.gl/BKrJubДо речі, невдовзі після цього брифінгу пан Іванющенка був знятий з розшуку Інтерполу. Погугліть. Пан Недава ж займається великою політикою у блоці БПП та банкрутством підприємств на пораненому Донбасі. Багато деталей про його діяльність можуть розказати жителі та колеги з Донбасу, багато писав про нього Егор Фирсов. ..Любі, ви навіть не уявляєте скільки всього були сказано за ці два дні, скільки потворного вилізло на світло, скільки бруду та ліцемірства озвучено і зроблено. Вони сміються вам в обличчя з вашої віри у якийсь іх патріотизм і мінімальну турботу про країну хоча б в часи захисту територіальної цілісності. Аліса падає і падає у глибоку нору... все глибше, а дна немає, а навколо вилазять більше і більше потворних облич... ти закриваєш очі, а вони лізуть до тебе, а дна все немає. Це велика вистава для вас. Петро Порошенко зі сльозами на очах розповідає по каналам про "Дякую за сина-солдата", а десь працює його чудова Ліпецьку фабрика, а пан Юра Єнакієвський вже вільно подорожує з Монако до Риму і вирішує свої проблеми через власних депутатів у фракції Президента. А вони всі святкують спільно день народження і весілля. Розкривайте очі, шановні. Для вас це дискусія про Мінськ та країну, а для них - про великі-великі гроші.Вони силою за один день пропихують продовження на рік закону про "особливий статус Донбасу", де пункт за пунктом Мінські положення у іх найгіршій найпринизливішій версії, а ви - довіряєте їм, що цей закон не запрацює...Вони по сто разів на день повторюють про покарання злочинців, і дають голоси з регіоналами за поправку Лозового, яка закриває справи проти Небесної сотні і Майдану через банальне обмеження термінів досудового слідства.Вони - голосують за продовження дії Мінську з ОппоБлоком, який точно на мільйон відсотків працює на РФ, а вам розповідають, що це Юрій Левченко, і тендітна Lena Sotnyk - "агенти ФСБ". ..Ви їм вірите?Ви наївно питаєте: "Чому ніхто не покараний за злочини на Майдані?" "Чому ніхто не сидіть?" Тому що, друзі, всі злочинці - при владі. Довіряйте своїй інтуїції. І фактам. Бо ми втрачаємо країну.
Gepostet von Альона Шкрум am Freitag, 6. Oktober 2017
Если вспомнить броские словечки, оброненные нашими власть имущими, то получится целый сборник крылатых фраз. Чего стоят "депутат Заяц, не прыгайте по залу, вы же не в лесу" от Ивана Плюща, "пропало все" от Юлии Тимошенко или "наколотые апельсины" от Людмилы Янукович. "Козлы" от Луценко, кстати, в нашей политической истории вовсе не первые — в 2004-м именно этими животными тогда еще кандидат в президенты Виктор Янукович обозвал миллионы людей, которые поддерживали его оппонентов. Ну все ведь логично: кто не с нами — тот козел. Вечные ценности. Спустя 13 лет ситуация не изменилась: раз не с нами — выноси.
Конечно, юмор, с которым сами украинцы относятся к действиям своих властей, — явление защитное. Как писала Леся Украинка: "Чтоб не плакать, я смеялась". Мы тоже постоянно смеемся. Над "руками, которые не крали", "йолками" и "скучным лицом, которому никто денет не даст". Все эти фразы, превратившиеся в мемы, позволяют "маленьким украинцам" подтрунивать над политиками — мол, вот же ж умственно одаренные люди нами руководят. И одновременно дистанцироваться от власти, снять с себя ответственность за действия политических сил. У нас ведь как: "Украина — не Россия", а украинцы — не власть". Даже молодые политики, попавшие в Раду на волне последнего Майдана, продолжают традицию критики "папередников". Мол, "Батя, я стараюсь", но в итоге все по старинке — "развели, как котят". Важен еще один момент: смех — очень действенное оружие. Умело вычленяя и распространяя мемы, можно нанести оппоненту урон похлеще, чем дорогостоящими пиар-кампаниями.
Впрочем, в ситуации с козлами, которых пора выносить, следует упомянуть и о ситуативном маркетинге. Попросту говоря, о попытках заработать денег на каком-либо обсуждаемом явлении. Ну вот вышел фильм "50 оттенков серого", и строительные супермаркеты быстренько изобразили рекламные плакаты с веревками, изолентами и прочими товарами, которые могли бы пригодиться затейникам на сексуальной почве. Или вышла у "Ленинграда" песня о лабутенах и тут же стала элементом рекламы.
Политические мемы конвертировать все же сложнее. Волна популярности чашек, наклеек и прочей атрибутики с изображением Путина и надписью ПТН-ПНХ давно сошла на нет — сегодня ими интересуются разве что одинокие иностранные туристы. Футболки с изображением Игоря Коломойского и фразой "Кофе идешь пить?" тоже довольно быстро перестали восприниматься как реакция на перепалку Коломойского и Найема. Их и сегодня можно купить в интернет-магазинах, но в описании ни одного упоминания о меме "закажите футболку и напоминайте другим о том, что пора выпить кофе и обязательно улыбнуться".
Причина проста: наши политики слишком часто рождают крылатые фразы. Не успели забыть о "куле в лоб" Яценюка, как Янукович закричал: "Астанавитесь!", а Кличко рассказал о том, что сегодня в завтрашний день не все могут смотреть. "Козлы, которых надо выносить" скоро тоже утратят актуальность. Но вовсе не потому, что их вынесут. Просто потому, что появятся новые. Ведь куда проще ухахатываться над перлами от политиков, чем следить за тем, как они работают, и требовать от них работать лучше.
