Як Москва прагне стати "Другим Києвом"
У Москві на Воробйових горах має з'явитися пам'ятник князю Володимиру. Пам'ятник збираються відкрити в рамках ювілейних заходів, присвячених пам'яті князя-хрестителя, які заплановано на цей рік керівництвом російської церкви і російської держави. Наразі вже є проект - переможець конкурсу, тобто за півроку, що лишилися пам'ятник має бути споруджений.
Історія (чи істерія?) з "увічненням пам'яті князя Володимира" в Росії виглядає трохи смішно, але в певній системі координат доволі логічно. Втративши Україну і, відповідно, Київ як "колиску руського православ'я", Росія намагається присвоїти собі києворуську історію на якомусь вигаданому символічному рівні. Це особливо необхідно зробити зараз. По-перше, колись, може, закінчиться війна, все якось "перетопчеться" і тоді доведеться відновлювати міфічну "єдність" - і для того буде підстава. По-друге, символічно присвоївши києворуську частину історії необхідно, аби довести, що від Русі "відпав" Київ, а зовсім не Москва. Цей мотив останнім часом повторюється рефреном у різних формах - між "Святою Руссю" та "Заходом" Київ обрав "не той" полюс. Тобто сам зі своїми "скаканнями на Майдані" нібито відмовився від "Володимирової спадщини", якою є сама "Свята Русь". Після чого - цілком логічно - Київ втратив Крим, де хрестився князь Володимир, і самого князя Володимира, який виявився раптом "родоначальником російської державності".
Тобто Москві, як бачите, вже замало бути "Третім Римом", вона хоче стати ще й "Другим Києвом". Більш "правдивим", ніж той, що залишився на Дніпрових берегах і перетворився, якщо вірити російським ЗМІ, ледь не на другий Содом. Цікаво те, що, судячи з проекта-переможця, пам'ятник на Воробйових горах має стати парафразом на пам'ятник Володимиру Хрестителю на Володимирській гірці у Києві. Та сама постать з хрестом, що дивиться з високого постаменту на протилежний берег ріки. В нашому випадку - на лівий берег Дніпра, на схід, куди князь поширював віру і просував кордони своєї землі. У московському випадку він дивитиметься з високого берега - залежно від ракурсу - або на Лужники і далі в бік Храма Христа Спасителя та Кремля, або у напрямку Київського вокзалу. Обидва варіанти сповнені символізму.
Знаменно те, що серед ініціаторів встановлення пам'ятника князеві Володимиру на Воробйових горах стоять "всі знайомі обличчя" - архімандрит Тихон Шевкунов, байкер всея Русі "Хірург", голова "Народного собору" Володимир Хом'яков, а архітектурний конкурс проводило Російське військово-історичне товариство. Тобто у специфічній "патріотичності" ідеї ніяких сумнівів виникнути не повинно. І їхній вибір на користь роботи народного художника Росії Салавата Щербакова - автора різноманітних патріотичних пам'ятників героям та коронованим особам, з Гейдаром Алієвим включно, - також ідеологічно цілком витриманий.
Втім, виявилося, що москвичі не готові до змін в улюблених місцях відпочинку. Захисники Воробйових гір вже збирають підписи під петицією проти встановлення пам'ятника у парковій зоні. Зокрема у петиції вказано, що рішення про встановлення пам'ятника прийняте з порушеннями закону - адже жодних громадських обговорень ані проекту, ані самої ідеї встановлення пам'ятника саме на цьому місці не проводилося. Хоч доля цієї петиції викликає сумнів. Якщо російська влада хоче зробити "власну Володимирську гірку" - то кращого місця в усій Москві не знайти.
А робити "власну Володимирську гірку", "свій власний Київ", "місця сили" та інші симулякри доведеться. Бо реального Києва в них більше нема - і не буде.
