Відродження "Могилянки": гроші з Фонду милосердя і приміщення, вигране у шахи

Двадцять п'ять років тому, 19 вересня 1991 року, голова Верховної ради України Леонід Кравчук підписав розпорядження "Про відродження Києво-Могилянської академії".

У ньому, зокрема, йшлось: "...Враховуючи потребу у високоосвічених кадрах для управління державою та репрезентації України на міжнародній арені, усвідомлюючи видатну роль, що її відіграла свого часу Києво-Могилянська академія як перший вищий навчальний заклад Східної Європи, на підставі висновків комісій Верховної Ради України з питань народної освіти і науки, культури та духовного відродження:
1. Відновити діяльність Києво-Могилянської академії в м. Києві на її історичній території, як незалежного вищого навчального закладу, під назвою Університет Києво-Могилянська Академія.
2. Кабінету Міністрів України: - забезпечити реалізацію наукової концепції відродження Києво-Могилянської академії; - за участю комісій Верховної Ради України з питань народної освіти та науки, з питань культури та духовного відродження до 1 жовтня 1991 р. утворити робочу групу по відродженню Києво-Могилянської Академії, визначити її статус, забезпечити приміщенням і відповідним обладнанням.
3. Виділити у розпорядження робочої групи по відродженню Києво-Могилянської академії 300 тис. карбованців з Фонду милосердя Голови Верховної Ради України.
Голова Верховної Ради України Л. Кравчук"

З цього моменту академія, заснована ще чотири століття тому, отримала нове життя. З 16 листопада 1991-го В'ячеслав Брюховецький (згодом - ректор і президент університету) розпочав виконувати обов'язки директора-організатора Виконавчої дирекції академії. Урочисте відкриття відродженого вузу відбулось за рік, у серпні 1992-го. Тоді вперше в Україні студенти вийшли на урочисту посвяту в мантіях - "Могилянка" з першого дня роботи демонструвала модерновий, європейський підхід до навчання.

Ще на стадії створення університету Брюховецький залучив до Наглядової ради відомих політиків і громадських діячів Західної Європи та США. Серед них - Збіґнєв Бжезінський (США), Богдан Гаврилишин (Швейцарія), Уі'л Гудгаєр (Австрія), Єжі Лось (Польща), Лоуренс Майсек (Канада), Роландас Павільоніс (Литва), Роланд Піч (Німеччина), Юрій Шевельов (США), Іван Фізер (США), Ярослав Розумний (Канада). Робочими мовами університету одразу стали англійська та українська — для столичних вузів у 90-х це було справжнім викликом.

Однак для того, аби навчальний заклад запрацював, необхідні були кошти і приміщення. І хоча керівництво держави розпорядилось повернути Могилянці будівлі, в яких вона колись розташовувалась, на практиці звільняти приміщення численні орендарі не хотіли. "Ми мали малесенький кабінетик, який нам надав голова Подільської райдержадміністрації Іван Салій у своєму приміщенні. В ньому поміщався лише один робочий стіл і стілець. І якщо комусь із нас потрібно було що-небудь написати, то ми підходили до столу по черзі і старалися скоріше справитися, щоб звільнити місце", - згадує колишній віце-президент НаУКМА Євгенія Онищенко.

Частину приміщень університету займало Вище військово-морське політичне училище. Його очільник, контр-адмірал Олександр Коровін, звільняти будівлю відмовлявся. І тоді В'ячеслав Брюховецький в жарт запропонував Коровіну зіграти в шахи. Мовляв, якщо виграє, то контр-адмірал звільнить для "Могилянки" одну кімнату. Коровін був впевнений у перемозі, тому з легкістю погодився. Однак програв першу партію, а згодом і ще кілька. Так Києво-Могилянська отримала першу кімнату в будівлі, яка історично належала їй повністю.

Академія з самого початку підпорядкувалась міністерству економіки - це дозволило їй працювати за іншими, ніж більшість вишів, правилами. Як згадує Євгенія Оніщенко, коштів на відродження Могилянки катастрофічно не вистачало: необхідно було ремонтувати приміщення, платити викладачам, забезпечувати потреби студентів. Частину коштів вдалось отримати завдяки переговорам із меценатами. Працівникам навіть пропонували бонуси залежно від кількості залучених коштів. Що ж стосується державної підтримки, то урядові структури намагались максимально затягувати процес виділення коштів вузу. Аж поки керівництво Могилянки не домоглось того, що кошти на університет були прописані окремим рядком у державному бюджеті. Завдяки новітньому підходу до організації фінансування вузу Могилянка зберегла своїх викладачів: їм виплачували премії та надбавки, які іноді ставили кілька посадових окладів. У найважчі часи студентам допомагали компенсаціями на хліб та продукти харчування. У 1994 році разом із Київським університетом Шевченка Могилянка отримала статус самоврядного автономного вузу у прямому підпорядкуванні Кабміну.

Завдяки певній фінансовій незалежності Університет запровадив цілу низку новацій у вищій освіті. Саме Могилянка вперше ввела принципи демократичного спілкування професорсько-викладацького і адміністративно-управлінського корпусу зі студентами. Індивідуальний підхід до студентів і сьогодні залишається візитною карткою академії. Як і використання прогресивних методів навчання та оцінювання.

Києво-Могилянська академія вперше в Україні запровадила на вступних іспитах тестування - таким чином вступ абітурієнта перестав залежати від суб'єктивного рішення екзаменатора. Згодом досвід Могилянки буде використано під час розробки загальноукраїнської методики зовнішнього незалежного оцінювання - системи що унеможливила корупцію про вступі до вузів.

Завдяки тому, що академія не була скута рамками, які встановлювало для інших вузів Міністерство освіти, студенти Могилянки вперше отримали можливість самостійно обирати дисципліни і формувати власний навчальний план. В Могилянці вперше було запроваджено і бальне оцінювання знань студентів під час чотирирічного навчання в бакалавраті й дворічного в магістеріумі. З 1995 року в університеті запровадили власний диплом та можливість вступу на дві спеціальності. НаУКМА першим в Україні розпочав реформувати вищу освіту в межах Болонського процесу, а у 2008 році при університеті було створено Докторську школу, яка розпочала набір на докторські програми західного зразка (PhD).

Сьогодні при Могилянці у співпраці з провідними західними університетами створено унікальні школи соціальної роботи, екології, охорони громадського здоров'я, бізнес-школа, школа журналістики. Окрім того, функціонує єдиний в Україні Центр мембранних технологій, Лабораторія генетики та клітинної біології

НаУКМА - один з найменших в Україні за кількістю студентів та викладачів. Так,станом на початок 2016-го в Могилянці навчалось 3360 студентів, тоді як у Національному університеті імені Шевченка - 25 тисяч. Однак це не заважає Києво-Могилянській академії носити статус одного з найрейтинговіших вузів країни. Так, у рейтингу ВНЗ України "ТОП-200" 2015 року Києво-Могилянська академія посіла п'яте місце, у рейтингу журналу "Гроші" за 2016 рік Могилянка зайняла перше місце в країні серед ВНЗ з правничих спеціальностей, друге місце серед ВНЗ з гуманітарних спеціальностей і третє серед ВНЗ з економічних спеціальностей.

"Могилянка - це спільнота, яка формує високоосвічену, національно свідому, чесну, небайдужу, творчу особистість, здатну незалежно мислити і відповідально діяти згідно з принципами добра та справедливості, для розвитку відкритого і демократичного суспільства", - таку місію визначив для себе університет. Могилянці і після завершення навчання не забувають про alma mater - на вечірках KMA OLD SCHOOL PARTY щороку збирається кілька сотень випускників та викладачів університету.

Зі стін відродженої Могилянки вийшла ціла плеяда українських науковців, викладачів, бізнесменів, громадських активістів, політиків та державних діячів, серед яких - нардепи Сергій Березенко, Вадим Денисенко, Ігор Луценко, Інна Совсун, міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадій Зубко, екс-міністр екології Остап Семерак. Чимало випускників університету сьогодні є відомими журналістами та письменниками, діячами культури. Так, до прикладу, директор Фундації "Центр сучасного мистецтва" Катерина Ботанова - одна з найвпливовіших постатей в сучасному українському культурному середовищі, та арт-менеджер та куратор сучасного мистецтва Олеся Островська-Люта, яка в липні очолила "Мистецький арсенал", теж випускниці Могилянки.

Феномен університету його випускники описують так: "Могилянка - це дух свободи, відчуття рівноправ'я з викладачами, адміністрацією, іншими студентами. Це прогресивність і прагнення до новацій, приналежність до особливої спільноти ідеалістів".

В одному із інтерв'ю президент НаУКМА В'ячеслав Брюховецький говорив: "Якби мене сьогодні з моїм досвідом і з тим, що я пройшов, вернули назад і сказали: "На, відроди Києво-Могилянську академію!" - я би сказав: "Ні, це неможливо!" Бо я тепер знаю, що це неможливо, а тоді я не знав. І часом незнання краще, ніж знання".