Україна з-за океану: емігрантська преса про святого Леніна, москалів і відра горівки

Заклики шанувати і пам'ятати свою мову, розповіді про холеру на Галичині, збір коштів для поранених під час Другої Світової війни, анекдоти і комікси - усе це можна знайти на шпальтах газети "Свобода", яка вже понад 120 років працює за океаном.

Перший номер видання вийшов у США 15 вересня 1893 року. Сьогодні це найстаріша у світі україномовна газета, що видається безперервно.

Перший номер газети "Свобода" був присвячений як новинам з батьківщини, так і подіям в Америці, а також інших країнах світу. У вступному слові колектив газети звертався до читачів із закликом зберігати свою культуру та віру на чужині. І описував поневіряння, які змусили українців залишити рідну землю і відправитись за океан.

"Чому німці, французи американці є вільним і багатим народом, а ми одні обдерті на багатій землі чужим кланяємось богам і свій кривавий піт і працю мусимо в чужу складати стодолу, а самі з голоду гинемо? А що гірше, ми навіть в метриці народної назви не маємо, хоча навіть дикі племена в Африці мають сталу назву, а ми невольники", - писала газета.

"Русин мусівь віками стояти на варті и проливати свою кров на полю битви з дикими ордами татарськими та бисурманьскими, щоб своїми благородними грудми здолати непрошибну стіну для європейської цивілізації против азіатського варварства. А що ж з того?" Між тим, відзначено у передовиці, за океаном українці без жодної допомоги збудували церкви, створили товариства взаємодопомоги. "Словом русин, скинувши только з себе полатану гуньку доказав, що в него за сила, коли чужий його не гне, не заправляє в ярмо неволі".

Новини з батьківщини займали в газеті значну частину і друкувались у рубриці "Вісті з старого краю". З номеру читач довідався, скажімо, про страшну трагедію на Галичині.

"Вь селі Ковачицяхь западной Галичини дня 18, червня с. р. місцевій різникь по назвиску Антонь Wiejowski 36-іть маючій, одтявь сокирою голову власной матери, котра числила уже 68 літь.
Тая гидра вь люцкомь тілі ще и по смерти страшно знущался надь трупомь той, котра го вь тяжкихь боляхь на світь породила. Кобь була знала, булаби ще малимь вь колисці задусила".

Були й "Американські новості". Зокрема, одразу кілька текстів було присвячено проблемі безробіття. Так, економічну кризу в країні газета пояснювала падінням вартості американського срібла.

Серед новостей, зокрема, історія про сальониста Левковича, який на $1000 заклався, що дістанеться з Нью-Йорку до Чикаго, ні разу не ступивши на землю. У підсумку рідні запакували його до скрині, попередньо просвердливши у ній отвори, і відправили залізницею. Попередили працівників потяга, що у скрині коштовне венеційське скло, а тому поводитись із скринею слід дуже акуратно. Судячи із замітки, подорож Левковича була доволі комфортною: до скрині йому поклали горілки, сиру й ковбаси.

На останній шпальті читачу пропонували анекдоти і гуморески.

1 жовтня 1893 року 

Передовиця першого номера, який вийшов 1 жовтня, була присвячена мовному питанню. Редакція наголошувала, що українці на чужині в жодному разі не можуть забувати рідну мову. "Стидатися своей власной мови так значить якби встидатися своей родной матери. Як же не маемо любити своей матері, котра нас носила в своей утробі, в тяжких болях родила на сей світ, нас своими грудми кормила хотий сама нараз и куска чорного хліба була жадна, в день не мала спокою і вночі не знала сну".

При цьому читачів переконують, що українська мова посідає перше слово між слов'янськими і саме на ній виросла російська та польська література. У цій же передовиці згадано і твердження професора Бантиш-Каменського про те, українська мова йде другою за милозвучністю після італійської. "Наш народ своєю мовою, своєю піснею, своєю хоробростію одіграє колись перворядную ролю на сцені славяньского театра", - переконана "Свобода".

Серед іншого з другого номеру читач дізнавався, що саме український лікар відкрив шляхи поширення холери. "Нашъ рускій славный докторь Савченко доказавь науковой докторской комісіі в Парижу що мухи найбільше розносять заразливу хоробу холеру з одного місця на друге - комісія узнала що се правда. Слава нашому докторові русинови!"

З другого номеру у "Свободі" з'явилась реклама, а саму газету почали розповсюджувати лише за передплатою. Згодом додались уривки з літературних творів, листи читачів, оголошення та комікси. З нагоди 70-річчя з дня першого виходу "Свободи" його колектив привітав навіть президент США Джон Кеннеді.

Газета завжди виразно стояла на українських національних позиціях, підтримувала боротьбу за незалежність. Після створення СРСР "Свобода" писала про Радянську Україну і просто Україну - західні регіони, що не входили до складу Союзу. З початком ІІ Світової війни газета більшу увагу звертає на події у світі, аніж в Україні - про ситуацію на рідній землі переважно йдеться в оглядових статтях, тоді як новин майже не подає. Однак з початком 60-х років видання знову виносить на передовицю обговорення подій в Україні. "Свобода" і сьогодні пильно стежить за тим, що відбувається за океаном, на рідній для українців землі.

"Ділова столиця" перечитала, що писала "Свобода" у вересні у перші кілька десятиріч роботи.

12 вересня 1894 року

Газета пише, що у старому світі все встало догори дригом: якщо раніше українцями на Галичині кермували поляки, то тепер головними стали євреї. Як доказ цього передруковано текст німецького кореспондента, що відвідав виставку народного господарства у Львові.

"Нині Галичина уже захвачена жидовою и то так далеко, що о помочи спасенію той краини навіть і мислити не можна. Того сумного положеня річи не змінить хоть би і сто львовских виставок. Той думки суть всі учені люде як: урядники, офицери, техники, котрі в Галичині перебували черезь довгі літа. Галицка земля знаходиться уже по найбольшой части в посіданю жидовському. Прекраснії ліси, бори, полонини належать до жидов яко власность; богатії копальні соли, нафти, належать до жидов; прекрасні і багаті доми в ринку по всіх галицьких містах посідають жиди; торговлею, купованемь и продаванемь виключно труднять ся жиди; продаж горівки и тютюну тілько в жидовских руках; більшість галицьких хліборобов есть задовжена у жидов на довгі літа, ба до віку; так мазурскій як і рускій хлоп мусить платити гарачь жидам".

15 вересня 1898 року

Россія благоденствує від Висли аж по Камчатку. Релігійні секти множаться, бо вже є більше як 50; гнет політичний не зменшився; політично небеспечних без суду гонять на Сибирь по давному, голять голови, накладають кайдани, а дротяна нагайка додає духа; народ терпить голод, а державець божоі власти в Россіи, царь-батюшка видав 50 міліонов рублів на шифи, а теперь тому пару тижнів видавь до всіх державну ноту, т. є. таке письмо, в которому радить, що би на світі запанував безоружний спокой. Оно дуже красна річ безоружний спокой, однак коли се говорить блаженний помазанник божои власти в Россіи и найбільшій представитель гнету и безправія на цілом світі, то приходить сміятися.

11 вересня 1902

Надіявся дід на мідь, та й ляг без вечері... Надіявся російскій царь на сина - престолонаслідника і знов завівся в своїх надіях. Цариця занедужала сими днями небезпечно і привела на світ неживе дитя - опять дочку.

Зі осередка життя Руси-України, Кіева, надоспіла телеграфічна вість про заговор і утечу політичних вязнів. В полуднє дня 5 с.м. вязні проходжували ся по подворю кіевскои вязниці под охороною багнетов. На даний знак окружили всі вояків, закинули ім мішки на голови і 12 вязнів вспіло утечи. Заалярмовано всю поліцію и жандармерію. Доси одначе не зловлено утікачів. Пропали, мов і камінь у воді. Догадують ся, що иснував добре уложений договір, а вязні мусили мати приготовлену помочь за мурами вязниці.

8 вересня 1904

В Ридзі в Росіи товпа роботников без роботи под час демонстрацій убила шефа поліціи и двох поліцаів, коли они хотіли их розогнати.

За посредствомь берлинського банку Мендельсона, виеднав російській президент міністрові Вітте велику позичку грошеву на ціли военни у берлинських банкиров. Пожичка та має виносити 500,000.000 дол.

Война на далекому Сході. Телєґрамы.
Петербург 1 вересня. Ґен. Курокі перейшов ріку Тайтзе коло Саканканквантум и загрозив російськой арміі з заду, в наслідок чого мусів ґен. Куропаткин також цофнути ся за ріку и не допустити до окруженя себе.
Парижь 2. Доходять тут поголоски, що Куропаткин цофне ся з войськом аж до Мукдена и там доперва розправиться з Япанцями.
Берлин 2. Знатоки войськові говорять, що войсько російське через безустанне цофане ся дуже легко може попасти в розсипку.

14 вересня 1905 

В Москві племенник жінки Віттого, Хотиньскій застрілив одну дівчину, а потом и сам застрілився. Чотири братя Хотиньского скончили житє своє подобным же способом.

МОСКОВСКІЙ митрополит (в Росіи) випустив відозву, в котрой вон нацьковує темних людей на интелігенцію, и на всіх, хто не є прихильником самодержавія.

ОСІННІ маневри в Галичині через холеру були перервані. Було багато нових випадков холери.

ЛІКАРСКЕ партаченє цвите в Галичині подь сю добу, так як за давнійших часов. Це не брак знахоров, як не брак людей, що вірять в них. В Лопушці под Переворском уділяє лікарских порад селянин Чепеля, а що не уміє ані читати, ані писати, диктує якомусь хлопчині рецепти слідуючого змісту: Fisoles maczugales брати через 6 днів з ватою asinus sum aqua destilata через три дни, як місяць світить. Рецепти вкладає сей Чепеля до коверт, які достарчила ему вь большой сколькости одна з аптик в Ярославі и хорий достає на ню ліки, заплативши добрі гроші. И се діє ся в Галичині в 20-ом столітю под оком двох старостов и двох фізиков.

14 вересня, 1905

В 1897 р. отже тому 8 літ, переведено в Росіи перший загальний спис населеня. Той спис узрів дневне світло аж теперь, тому то виймаємо з него що важнійше.

Загальне число населеня російскои держави виносило на основі обчислень той статистики 126,586.526 особ. (за виимкой Фінляндіи). По віроисповіданю ділиться то населене на: православних и одновірців 87,123.604 (69 4 прц.) загального числа населення. Старообрядовців и таких що водказуються вод православія 2,204.596 (18 прц), маґометан 13,906.972 (11,1 прц.), католиков 11,467.934 (9,1 прц), жидов 5,215.805 (4,2 прц.); евангеликов 3,572.653 (2,8 прц.)

Поділ населеня посля стану: дідичнои шляхти 1,220.169 (1 прц.); особистои шляхти з урядников 630.119 (0,05 прц.); почесних и особистих горожан 392.927, купців 281.179 (10,0 прц.); селян 96,898.648 (77,1 прц.); лінійних козаков 2,928.742 и иншоплеменников 8,297.965 (6,6 прц.).

Посля матерноі мови населене ділиться на 25 основних ґруп. В водношеню до загалу великоруска мова творить 44.3 прц; украиньска 17.8 прц; польска 6.3 прц; білоруска 4,7 прц; литовска 1,1 прц.; жмудска 0,4 прц; лотска 1.1 прц; мадярска и румуньска 0.9 прц; німецка 1.4 прц; жидовска 0.4 прц; грузиньска 0.6 прц; вірменьска 0.9 прц; татарска 0.3 прц.

Цікаві висліди поділу населеня посля образованя. Анальфабетов має російска держава 99,070.436 т. є. 79.9 прц; уміючих читати и писати 26,569.585 (21.1 прц.). З того числа з образованем університетским або у висших наукових заведенях, ровнобожних універзитетов 104.321; а образованем спеціяльних сѳредних наукових заведень 99.948; вихованков загальних середних школь 1,072.977, Як бачимо з того, справа просвіти в Росіи находить ся в дуже оплаканом стані.

11 вересня 1907

В Росії правибори до третої Думи уже розпочалися. Перші справезданя надійшли зі смоленьскої ґубернїї. Побідили ліберали. "Русское Знамя" орґан "істинно русских" пише, що треба виречи ся всяких надій, щоб у третю Думу могли попасти "правдиві русскіе" (чорносотенці). Нова Дума займаться буде як перша і друга бунтами і заговорами на житє царя, лишень буде осторожніша, а через се і безпечніша. Через се і єї треба буде розвязати.

Скільки пють горівки в російскій державі? В.Жуковский в польскій
часописи "Gazeta Codzienna" подає інтересні відомости про уживане горівки в російскій державі. З наведених цифр видно, як щороку більше пють горівки. Цифри подають за всі 12-місяців 1906 року і тільки за 5 місяців 1907 року (в мільйонах відер).

10 вересня 1908

Перед пару тижнями галицькі кацапи зорґанізували поїздку наших селян до Київа. Дурені галицькими кацапами російські чорносотенці лагодилися на принятє 20 тисяч паломників. І справді таки приїхали, але-ж не 20.000, а всього біля 200 чоловік. Почаївські ченці та "союзники", що так нетерпляче чекали своїх братів, вийшли назустріч до москвофілів, що тимчасом йшли з м. Радзивилова пішки. Підчас урочистої зустрічі зразу всім тутешнім впало на очі, чому москвофіли не несли "істино-русске знамя", а якесь жовто-синє? Далі вийшло ще краще, коли на промову якийсь москвофільський панок відповів українською мовою, не вміючи, очевидно й слова зліпити по росийському. Далі панам хазяїнам трохи полекшало, бо дорогі гості всі позаписувались у союз (росийська хуліганська організація) і зараз же поначіплювали значки.

12 вересня 1910

- Як живеся нашим братам в Росії. Російський уряд давить Українцїв в Росії щораз більше. А найбільше боїться він народної просвіти. Де тільки зачнуть селяни просвіщатися, гуртуватися в товариства для науки там мішаєся уряд, розвязує просвітні товариства, а свідомих людей переслідує. Недавно розвязано на Холмщині в селі Кобилянах-Надбужних читальню імени Шевченка тільки для того, що вона українська. Щоби позбутися Українців з Холмщини, завязав ся там попівський клюб, котрий хоче викуплювати українські землі і продавати корінним Москалям.

- Холєра і чума, сі дві страшні пошести дуже лютують в Росії. Особливо холєра розширилась вже майже по цілій Росії, відки дісталась до полудневої Італії, де в надморских місцевостях, в провінції Апулїї гине від холєри по кільканацять людей денно. В Росії від весни дотепер умерло на холєру до пів мілїона людий. Холєра вибухла вже в сусідстві північної Галичини в Томашові недалеко Белза, відки легко може дістатися до Галичини.

- Чума в Одесі не вигасає, а навпаки шириться, а росийскі санітарні власти цілком безрадні супроти тої страшної зарази.

11 вересня 1917

- Під час політичної прогульки по Дніпрі президент Української Центральної Ради. проф. Мхл. Грушевський, щодо границь України заявив, щo бесарабська губернія не входить в склад України, північна часть чернігівської остає покищо під знаком питаня, однак ХОЛМЩИНА МУСИТЬ БУТИ ВЛУЧЕНА ДО УКРАЇНИ.

- На засіданю Української Центральної Ради Генеральний секретар фінансів, Барановський, виголосив реферат на тему наложеня національного податку на населення. Барановський уважає за найліпшу форму державного (українського) податку податок доходовий. Таку систему оподатковання повинна би перевести в жите У. Ц. Рада, однак зваживши, що се вибере богато часу, а У. Ц. Рада гроший погребує зараз, тому референт проектує інший спосіб: наложити по 3 рублі податку на кожду родину, яка проживає на Україні і має який-токий дохід або заробок. Колиж У. Ц. Рада введе доходовий податок, тоді візьме під увагу зложених вже 3 рублі.

8 вересня 1921

На Україні розгорілася з великою силою церковна боротьба. Після проголошення автокефалії Української Церкви російський єпископат в Київі кинув анатему на українське духовенство, митрополита Парфенія і вірних. Великоруські церковні достойники, а за ним и зрусіфіковані землячки, називають автокефальну Українську Церков "галицькою", якої метою є поширення унії. В проклямаціях вони називають уніятського митрополита графа Шептицького інспіратором автокефальної Української Церкви. Протиукраїнський похід російських церковних достойників не приносит їм ніякого успіху. Село за селом, церков за церквою зголошують своє приступлення до автокефальної Української церкви, так що церква в Україні вже майже зовсім українізована.

8 вересня, 1925

До гробівця Леніна щодня йдуть маси людий, як до святого місця. Нині серед людий була одна дівчина, котра казала, що часто ходить на могилу Леніна і "се їй помагає". Советська влада доручила місцевим владам усюди поміщувати пикчери Леніна з червоною стяжкою. В Тіфлісі, на Кавказі, під одним таким пикчером одна жінка умістила електричну лямпку, щоб Ленінови світилось як святому.

15 вересня, 1927

Відділ місцевого промислу у Винниці почав будувати нову фабрику макарану, яка продукуватиме 1000 пудів (40 фунтів пуд ) макарану на день. Рівночасно будується там велику овочосушню, в якій буде сушитися 600 пудів садовини на добу.

3 України повідомляють, що під час землетрусу, що мав там місце, не було ніяких жертв у людях. Лише в Ялті згинуло кілька осіб, убитих валячимися будівлями.

16 вересня 1931

Кореспондент "Манчестер Гардієн" подає в третій великій дописи з Галичини відомости про "пацифікацію" Галичини та про систему польського терору, польонізації й взагалі переслідування всього українського. Кореспондент стверджує, що ніколи в часах австрійської монархії нарід у Галичині так тяжко не терпів, як під Польщею. Польща перебрала всі найстрашніші методи поліційно-царської Росії в її боротьбі проти народу, а особливо проти "інородців". Ці методи Польща "змодернізувала", "удосконалила" та ще більше загострила. Кореспондент нарікає на Лігу Націй, що вона досі нічого не зробила, щоб полекшити становище Українців під Польщею.

14 вересня 1934

Командування Української Військової Округи зорганізувало недавно з'їзд українських письмеників-червоноармійців, на якому зявилося 70 людей, переважно військових журналістів та пропагандистів. В зїзді взяли участь і Москалі. Зїзд виказав потребу посиленої пропаганди в армії з огляду на небезпеку недалекої війни. Недвозначно вказувалося також на те, що тепер треба вояків виховувати більше в дусі патріотизму "атєчества". Стверджено також при цьому, що червона військова література до сьогодні не має творів, які могли б одушевляти борців червоної армії. З того видно, що не легко письменникам написати щось путнього в московськім дусі українською мовою.

10 вересня 1937

ПО цілій території Совєтів дальша "чистка", получена з десятками розстрілів. Тепер увага Москви скупчена на так званій "Українській комуністичній партії". В азовській області розстрілено знову вісьмох членів цеї партії за "саботаж" у ділянці хліборобства. B ростовській області розстрілено чотири особи за намагання потруїти колхозні корови. Десять інших дістали по десять літ тюрми. Подібні арешти і розстріли відбуваються у ташкентській області і в бурятській републиці.

Перечитати увесь архів видання з 1893 року можна тут.