Сергій Жадан: Ми відкотились до часів середньовіччя — добровольці стали тамплієрами

Представляти Сергія Жадана широкій публіці немає потреби - романи "Ворошиловград" та "Депеш мод", збірки віршів вже стали сучасною класикою, а на його виступах разом з групою "Собаки в космосі" ніколи не буває вільних місць. "ДС" поговорила з письменником про його нові книги, мандрівки прифронтовою смугою та підпал телеканалу "Інтер".

- Сергію, цієї осені в тебе вийшло дві книжки: арт-бук на твій вірш "Пливи, рибо, пливи" та нова збірка поезій "Тамплієри". Кажуть, що ти написав книгу про війну.

- Ну, це ж книжка віршів, розповісти про що вона - неможливо. Переповідати вірші - те саме, що переповідати розташування хмар на небі. Рік тому, у березні, вийшла книга "Життя Марії", після того одразу почали писатися якісь нові речі. І почало з'являтися уявлення, який у цієї нової книги буде вигляд, яка вона буде за змістом, сюжетними ходами. Там є речі, пов'язані з війною на Донбасі. Є вірші про реальних персонажів, які беруть участь у цій війні, а є персонажі більш абстрактні, метафоричні.

- Яких більше?

- Десь порівну, думаю. В мас-медіа пішла така хвиля, що я написав книгу про війну, але це не зовсім коректно. В книзі, звісно, є вірші, написані безпосередньо про війну, але в цілому вона писалась з трішки іншим завданням. Тамплієри тут - люди, які першими відгукуються на заклик іти воювати, і першими стають заручниками цієї війни, коли повертаються. Вони стають зайвими, непотрібними,на них, зазвичай, і вішають усіх собак. Те, що ми зараз, власне, і бачимо у випадку з нашими військовими, а особливо добровольцями.

- Тобто тамплієри - це така алегорія на добровольців?

- Грубо кажучи, так. Одна з ідей цієї книги, що ми відкотилися у часі і просторі назад - багато речей що за часів середньовіччя, що тепер, мають один і той самий вигляд і одну й ту саму механіку. Скажімо, суспільна знервованість, ненависть та безпорадність, неспроможність встояти перед пропагандою та маніпуляціями. 

- Як так сталося, що книгу проілюстрував Олександр Ройтбурд?

- Я Ройтбурда давно знаю і давно люблю. Коли з'явився рукопис, ми з видавцем почали думати про оформлення книги і спонтанно виникло ім'я Ройтбурда. Ми звернулися до Саші і він зробив фантастичні цикли, намальовані кульковою ручкою, за що я страшенно вдячний. Ці ілюстрації самі по собі самодостатній і досить цікавий проект, як і все, що робить Ройтбурд.

- Мабуть, я зараз відкрию маленьку тайну, що ти почав писати дитячі вірші.

- Угу.

- Багато написав?

- Цілу книжку.

- Видавати збираєшся?

- Поки що не хочу. Цю книжку я написав для своєї доньки. Вона існує в одному примірнику. Я сам її проілюстрував, зверстав і надрукував. Мені вистачає одного читача. Хоча останнім часом мене почали запрошувати на творчі зустрічі з дітьми, я беру цю книжку і читаю.

- І як реакція?

- Зазвичай хороша. Діти взагалі вдячна аудиторія. Навіть якщо вони чогось не розуміють, або не сприймають, все одно їхня реакція мене тішить.

- Ти продовжуєш їздити з виступами прифронтовими містами?

- Та постійно. Ось нещодавно була поїздка Маріуполь- Бахмут - Костянтинівка. Нас там була ціла бригада: "Собаки", "Папа Карло", Боря Севастьянов, Анжеліка Рудницька, Галя Крук, Люба Якимчук, Олексій Чупа. За три дні було близько 10 виступів - виступали і перед військовими, і перед цивільними, і для дітей виступали. Привезли в бібліотеку Маріуполя півтори тисячі українських книжок. Є така ініціатива "Відкрита бібліотека", яка полягає в тому щоб оновлювати бібліотечні фонди новою літературою, тобто виданою в 2014-2016-ому. За ці півтори роки ми перевезли на Донбас півтори тонни книжок. Велика подяка за цю ініціативу Олександру Красовицькому та Юрію Гусєву - це вони вигадали

- І там їх дійсно читають?

- Авжеж читають. Чого ж не читати? Це ти живеш у Києві, а от у маленькому містечку бібліотека часто виконує функцію і книгарні теж. До того ж на Донбасі зараз є аж одна книгарня, де можна купити українську книжку, - в Бахмуті. Нема книгарень! Просто нема! Може я, звичайно, перебільшую, чогось не знаю, але книгарень дуже мало.

- Зараз пообіцяли відкрити українську книгарню в Краматорську.

- Давно пора! Ми говоримо про, м'яко кажучи, не проукраїнські настрої прифронтового населення, а що робимо, щоб ці настрої мінялись? Як раз книга, література, поезія є дуже вагомим механізмом нормального цивілізованого впливу без якоїсь агітації і пропаганди, без тиску та репресивних механізмів.

- Так а попит там на все це є?

- Є, звичайно! Купа людей приходить на мої зустрічі, цікавиться, купує, замовляє собі книжки з Києва, Харкова. Я навіть знаю, що в окупованому Донецьку та Луганську можна купити наші, українські книжки.

- Така собі гуманітарна контрабанда?

- Саме так. Не знаю, чи провозять вони ці книжки через блок-пости. Скоріше за все, завозять через Росію.

- Це ж прямо якийсь подвиг розвідника.

- Ну так. Це якась абсолютно парадоксальна війна. Не зупиняюсь повторювати, що в цій війні є дуже багато підстав для гострих запитань не тільки до тієї, але й до нашої сторони. Бо дуже багато неправди.

- Будь яка війна побудована на дезінформації, підступності, хитрості і пропаганді.

- Так, але якщо ти переконаний у якихось принципах, то тобі хочеться щоби люди, які публічно твою позицію підтримують і поділяють, діяли чесно і без подвійних стандартів. Хоча я і розумію, що це такий собі утопізм.

- Ти часто буваєш на фронті. Які твої враження від останніх півроку війни?

- Я бачу зміни в свідомості та поведінці багатьох людей. Разом з тим усвідомлюю, що спілкуюсь з певним колом, яке від початку є проукраїнським. І за їхньою позицією не слід робити висновки щодо настроїв всього регіону. Але є підстави для такого собі стриманого оптимізму. З початку війни для цих людей змінилося дуже багато речей: самоідентифікація, ставлення до своєї країни, своєї батьківщини. Саме поняття Батьківщина перестало бути суто абстракцією, воно набуло якихось конкретних, зримих обрисів. І ці люди дуже багато роблять. Приїздиш в якесь невелике містечко і бачиш, скільки там суспільних ініціатив з'являється, громадських організацій, волонтерських рухів, майданчиків, платформ. Ось ми виступали у Маріуполі взимку, зараз приїхали туди на концерт, а там відкрили кілька нових публічних майданчиків - кафе, коворкінги, арт-простори. І туди ходить дуже приємна публіка. 

- Тобто війна дала такого собі копняка цим людям, щоб вони нарешті прокинулися та об'єдналися?

- Насправді так. Страшенно шкода, що все це відбувається такою ціною, але саме війна для багатьох, хто живе у Донецькій та Луганській областях, стала переламним моментом. Головне, що змінилось: до 2014-го Донбас був вотчиною Партії Регіонів, абсолютно законсервованим простором, де все строго регламентовано, все контролюється, важко втілити якісь ініціативи. Сьогодні все це міняється, хоча до місцевої влади зараз теж є багато питань. Але там є достатня кількість людей, яка цих змін потребує. Це люди, які заряджені енергією щось робити, щось міняти, заряджені на конструктив, заряджені на працю.

- Як думаєш, скільки ще може тривати ця війна?

- Я не політик, не військовий. Я не готовий навіть приблизно давати якісь оцінки. Якщо говорити про настрої військових, то зараз у них є розуміння, що відбувається. Люди на своєму місці, мотивовані, їх не треба агітувати і в чомусь переконувати. З того, що я зараз бачив, там залишилося дуже мало "лівих" людей, які незрозуміло як опинилися в армії. Військові справляють зараз позитивне враження - вони готові битися, готові боротися. Є певні сумніви стосовно влади, того, що робиться в тилу. Але коли заходить мова про Батьківщину, небезпеку її втратити, ворога, то усі сумніви зникають. 

- Повернімось до книжок. Попит на українські книжки попри економічну кризу виріс? Можна прожити українському письменникові?

- Можна! І 5 років тому можна було, і 10 років тому... Тут краще запитати у видавців, наскільки збільшились їх виторги. Я ж маю досить суб'єктивні відчуття. Ну от, наприклад, заходиш до книгарні "Є" і бачиш, що кількість новинок щоразу зростає, заповнюються ніші жанрової літератури, документальної дитячої. Але у цифрах мені складно сказати. Я б сказав що не так змінилася кількість читачів, як з'явилася готовність суспільства сприймати мистецтво, воно стало більш налаштованим на культурний діалог. З чим це пов'язано? Безперечно пов'язано з війною, з тим стресом, який треба зняти.

- А з Революцією?

- Якщо говорити про природу та причину змін, я б казав, що найбільш значущим був період саме початку бойових дій. Майдан, як би нам цього не хотілося, підтримувала тільки певна частина суспільства. А війна стала певним потрясінням і приводом переглянути своє ставлення до життя для людей, які не підтримували Майдан. І тому я б пов'язував зміну ставлення до культури саме з початком війни. Цей стрес триває уже два роки і людина намагається виробити якусь механіку збереження себе. Тут в пригоді стає саме культура.

- При цьому збільшується доля україномовного контенту і контенту, перекладеного українською мовою.

- Так, збільшується.

- Тобто, ми російську культуру потроху витісняємо?

- Ти знаєш, якщо говорити більш-менш об'єктивно, навряд чи це так вже дуже помітно. Звичайно є люди, для яких всі питання, пов'язані з війною, давно вирішені, їм зрозуміло, що це окупація і агресія з боку Росії. І от нам всім здається, що ми змінили ставлення до російської політики, російської культурної присутності й таким самим чином змінилася вся країна. Але насправді я не певен. Цікаво було б прослідкувати все це на рівні соціології. Подивитися, як змінився баланс у купівлі російської продукції, себто продукції, завезеної з території країни, з якою ми воюємо.

- Є дані, що через недолугу медійну політику і російський контент канал "Інтер" впав в рейтингах з першого на 5-7 місце.

- Ти розумієш, не було б усіх цих скандалів, не було б всіх цих суперечливих моментів з підпалюванням "Інтера", якби була нормальна адекватна і послідовна державна політика. Якщо б були визначені такі поняття як "війна", "окупація", "агресор", "шкода державним інтересам України". Всього цього нема, все залатується випадковими латками, якимись санкційними списками, а в результаті вмикаєш український телевізор, а там більшість продукту - російське, вмикаєш радіо, і там більшість продукту - російське, хочеш піти купити в Харкові газету, а там все це не просто російськомовне, а ще й є репрезентами російських видань. Я не говорю про російськомовність як таку, я говорю про відверту присутність в нашому інформаційному полі і культурному просторі продукту, який, в багатьох випадках є просто ворожим до державних інтересів України. Я не хочу спекулювати чи займатись русофобією, але мають бути речі якісь елементарні в країні, яка третій рік веде війну за свою незалежність. А складається таке враження, що наша влада засуджує правою рукою російську агресію, а лівою рукою підписує контракти з російським виробником. І незрозуміло, хто в цій ситуації виглядає більш по дурному: вони чи ми, бо дозволяємо все це з собою робити?

- Якщо говорити про аудіо-контент, то як щодо аудіокниги з твоїми віршами? У тебе ж повно проектів, пов'язаних із звуком.

- Ми хочемо з Борисом Севастьяновим - це такий харківський композитор, музикант і волонтер, з яким ми їздимо на Донбас, - зробити аудіокнижку "Життя Марії". Передусім, для людей з вадами зору, незрячих. Адже їм страшенно бракує сучасної української літератури. Ми для незрячих робили влітку в Харкові фестиваль, і далі будемо працювати з ними. Окрім того, зробили "Тамплієри" у вигляді аудіо книжки. Це проект разом з "Радіо Аристократи" - вірші начитали музиканти і актори. Там, зокрема, Сергій Михалок, Сашко Положинський, Фоззі з ТНМК, Іван Леньо, Тарас Чубай, Ірена Карпа, Саша Кольцова, Анжеліка Рудницька, Остап Ступка, Олексій Горбунов. Книга вийде на фізичному носії і з'явиться на iTunes десь у листопаді. Це благодійний проект, всі кошти з якого ми будемо передавати в благодійний фонд ветеранів та учасників АТО, дітей, чиї батьки загинули на війні. Вирішили, що раз вже виходить книжка, то треба зробити і щось благодійне, невеличку, але корисну справу. 

- А яка доля проекту "Розділові"?

- Ми у серпні записали в Одесі "Нові розділові" і на сайті rozdilovi.org найближчим часом з'явиться аудіо варіант цієї вистави. В цього проекту є багато своїх шанувальників, сподіваюсь, їм це буде цікаво.