П'ята точка нашої ментальності

Цими днями мав зустріч з тими, кого прийнято називати простими людьми. Мене запитали, чому їм не нараховано субсидію, адже вони безробітні. Я поцікавився, чи стали вони на облік у фонді зайнятості. Мені сказали, що там робити нічого і, взагалі, вони не розуміють, навіщо це їм треба. На моє просте зауваження, що без цього не буде субсидії, мені сказали, що влада - сволочі.

Не так давно я мав зустріч з одним керівником району, який довго мені жалівся, що до нього не йдуть інвестори. Я запитав, які є інвестиційні проекти, на що мені відповіли, що є розвалений цукрозавод, то нехай його і забирають, але чомусь ніхто не хоче. І взагалі, все це через те, що Рада погано працює, а депутати жирують.

Такі приклади можна наводити безкінечно. На кожних виборах ми пересвідчуємося в одному: найтяжча фізична вправа - це просто підняти п'яту точку. Лі Куан Ю, щоб вирішити цю саму проблему, просто дозволив бити співгромадян. А я хотів би зробити флешмоб: прожити один день без нарікань на владу (опозицію, москалів, євреїв тощо). І потім спробувати проаналізувати, чи вдалося зберегти енергію на щось корисне.