Minority report російського православ'я
Принаймні таке відчуття, коли читаєш-слухаєш "офіційних" і "неофіційних" представників церкви.
Почати хоча б з цих "офіційних". Постійно чуєш з усіх боків з будь-якого приводу: "це особиста думка, це не позиція церкви". Чи навіть обурення: а чого це ви думку кожного батюшки подаєте як "думку церкви"? "Наша церква не така". "Наша" - збирає на АТО, підтримує біженців і молиться за мир. Відповідно, інша "наша церква" освячує бойові прапори ДНР, розтікається "богословською аналітикою" на теми "боротьби за Православ'я", закликає просто на проповідях боронити край від "київської хунти".
"Наша церква - миротвориця", - запевняють нас з усіх, в тому числі, московського, боків. Аж тут надходить прекрасна новина, що на винищувачах російських ВПС поміщають святі образи Александра Невського, Дмитрія Донського, Меркурія Смоленського. Святі образи малюють на якомусь там особливому місці на фюзеляжі, якого не торкаються сходи - це, бачте, важливо, щоби, бачте, святе ногами не попирати, коли всередину лізеш. Те, що ти при тому готуєшся вбивати - вже не так важливо. Але про російське православ'я як культ карго - вже написано достатньо. З новенького хіба що те, що зенітник або колега-винищувач, що буде цілити у цей літак, треба думати, окрім усього решту, буде чинити святотатство. Але не варто зенітнику перейматися - бо це усього лише особиста думка окремих військових і їхнього духівника-капелана, адже офіційно РПЦ є церквою-миротворицею, вона не може освячувати святими образами будь-які машини для вбивства.
І той ополченець, який на відео, що обійшло Facebook, заряджає гармату "во славу Господа" - він ніякий не православний, як нам пояснили коментатори від УПЦ МП, в нього каша в голові. І "армії православної" немає і бути не може - або армія, або православна. Тим не менш, кашу в головах хтось заварив, а коли прийшов час її розхльобувати, виявилося, що простіше ткнути напрацьованим вказівним і закричати "не наші!"
То які ж ваші? До речі, ви знаєте, що про ці ваші "відмови від своїх" пишуть у російських навколо церковних ЗМІ, зокрема, люди в сані? Вони пишуть, що це ви - "не наші". Тобто "не їхні". Тобто самі не свої.
Ви, сподіваюся, ще не заплуталися?
Все це звіддаля нагадує ситуацію у світовому ісламі. Є доволі мусульманських богословів, які переконують світ в тому, що іслам - мирна релігія. Що вбивства у славу Аллаха - це знущання над іменем Аллаха. Тим не менш, ісламські радикали продовжують тероризувати світ. І в такий спосіб змушують світ рахуватися і просто боятися мусульман. Що багатьом мусульманам вигідно, навіть тим, які не поділяють ані поглядів, ані тим паче методів ісламістів.
Здається, так само намагаються чинити в Росії, імітуючи "православний джихад". В цю картинку цілком вписується риторика боротьби проти уніатів, які все чіткіше вимальовуються пропагандою як головні винуватці "українського зриву в нацизм". Війна, яку Росія розв'язала в Україні мусить виглядати священною - бо інакше вона є підлістю і злочином.
Втім, риторику "миротворництва" теж треба підтримувати. По-перше, взагалі росіяни в Україні - виключно миротворці. Тобто росіян в Україні немає - це так, окремі (знову "окремі"!) люди, які вирішили підтримати і т.д. По-друге, існує українська філія РПЦ - УПЦ. Якій треба знаходити спільну мову з владою по всій території України. Зокрема в Києві. Їх, звісно, час від часу доводиться підставляти - але то таке, війна, бачте. Але загалом зберегти свій вплив на Україну за посередництвом своєї "дочки" Московська патріархія прагне. Тому доводиться припускати колосальний для церкви плюралізм думок - від закликів до "непримиримої боротьби проти нацистів, підбурюваних уніатами" до засудження тих, хто "непримиримо бореться проти нацистів, підбурюваних уніатами".
Вам цікаво, котрий з цих голосів - "голос церкви"? Навіть не знаю, як вам допомогти. Бо за офіційною версією церква Московського патріархату виголошує, що вона "стоїть на миротворчих позиціях". Тобто все решту треба сприймати як "окремі думки".
Єдине, що заспокоює у всій цій метушні, що "православний джихад" - це такий самий "голос церкви", як і голос прес-секретаря УПЦ, приміром, чи священика-автокефаліста, чи патріарха Московського. Жоден з цих "голосів" нічого не вартий - бо він "окремий", він не відображає нічого, окрім поточної політичної потреби. "Православний джихад" у виконанні Російської православної армії, як і багато іншого в Росії (як і сама Росія) - цілковита імітація.
Втім, це зовсім окрема історія.
