Книга недели: как пережить коммунизм и смеяться

Славенка Дракулич, хорватская писательница и журналистка, стала известна благодаря многим своим книгам. Одна из них даже стала современной классикой феминистской прозы. Речь идет о собрании эссе "Як ми пережили комунізм і навіть сміялися", которое недавно перевели на украинский язык.

Эта книга примечательна тем, что является первой работой документальной прозы, где показывается жизнь женщин при коммунистических режимах Восточной Европы. Автор рассказывает об очень страшных жизненных потрясениях, раздумывает над важностью материального и духовного, объясняет, как ломается женская идентичность и какую роль в этом играет политика. В книге Дракулич исследует жизнь разных женщин, которые, пребывая в сложных обстоятельствах, шли на отчаянные меры, чтобы чувствовать себя Женщинами.

"Як ми пережили комунізм і навіть сміялися" - оголенный нерв писательницы, а ее истории - напоминание о ценности каждой жизни.

Цитата: "Я прийшла на її могилу, і це мене начебто звільнило, цей схований спогад, льодяна кулька в мені почав танути, і я вже бачила її обличчя, коли вона сиділа в моїй кімнаті навпроти мене, й чула її голос так, ніби ми обоє досі там, у тому моменті. За день до смерті вона прийшла щось мені сказати. Може, попрощатися. Я мала б здогадатися з того, як вона говорила про самогубство. Та вона так часто про це говорила, розмірковувала про нього як про вольовий акт, гідний вихід із безнадійної ситуації. Рівний тон її голосу в легкому тумані сонного літнього пообіддя, музика, яка долинає крізь важке повітря, сонце, спека - усе це ввело мене в оману. Ми пили пиво. Наближався вечір, і здавалося, наче вона дедалі глибше вгрузає в крісло, і пам'ятаю, як я подумала, що це з'їдає її худеньке, тендітне тіло. Раптом мені здалося, що в неї тремтять руки, і, коли вона вимовила слово "смерть", відчула, як холод пробіг по її хребту. Однак я не мала певності. Я картаю себе за це".

Партнер рубрики книжный онлайн-супермаркет Yakaboo.ua