Чому закупівля вакцин стоїть в одному ряду з озброєнням армії
За його словами, рівень охоплення деякими видами вакцинації та імунізації просто критичний. За щепленнями від поліомієліту, наприклад, план виконаний лише на 27%.
Щеплення залишається вже давно залишається хорошим приводом для скандалу. Ми вже звикли до холіварів між "вакцинаторами" та "антивактцинаторами", так само як до публікацій про чергові корупційні скандали з установами, які відповідають за держзакупівлі вакцин. Минулого року до цього додалася політична складова - майже гамлетівське питання закупати чи не закупати вакцини в Росії, а також мантри чиновників про те, що "медичні установи забезпечені вакцинами на 100%" на тлі зривів графиків щеплень в поліклініках і відсутності щеплень у школах та дошкільних закладах через нестачу вакцин. А в останні кілька днів регіональні ЗМІ пишуть, що вакцинація у місті/районі "відновлюється", що вакцини (ті, якими всі були "забезпечені на 100%") нарешті з'явилися. Але це ті вакцини, які були закуплені ще на минулий рік, і за оцінками фахівців їх має вистачить на планові щеплення на 3-4 місяці поточного року.
Все це виглядало би звичайним і звичним для нас безладом і нехлюйством на державному рівні. Але на тлі війни все це сприймається дещо гостріше. Війна додає питанням щеплення - як і порівнянням з Африкою - нових барв.
Більшість батьків, які недбало ставилися до графіку щеплень ще півтори роки тому, чинили непередбачливо - як це притаманно людям, що звикли до спокійного життя. Бо що може загрожувати дитині у мирний час у середній кліматичній зоні, де немає жодного поліомієліту, а якщо і трапиться якась рана - то завжди можна під'їхати на травмпункт і ввести протиправцеву сироватку?
Перше протверезіння прийшло невдовзі після подій на Майдані - коли виявилося, що на київських травмпунктах протиправцеві сироватки закінчилися, а коли будуть нові - ніхто не знає.
А тоді почалася війна. Яка показала нам з усією безжальністю, як швидко руйнується нормальне життя і якою безпорадною може стати людина, втративши найпростіші можливості, які дає цивілізація. І якщо перебуваючи на рівні Африки за рівнем вакцинації ми могли себе втішати тим, що за іншими показниками ми зовсім не Африка - тому порівняння некоректне, - то тепер частина країни цілком порівнянна з нею за соціальною та сангігієнічною ситуацією. Чи варто нагадувати, як епідемії "полюбляють" війни, які вони часті гості у таборах біженців і що кількість життів, що їх забрали хвороби під час багатьох збройних конфліктів, порівнянна з кількістю загиблих від зброї?
Тобто саме час згадати про всі переваги щеплення. Яке може захистити хоча б від частини загроз за умов "відпадіння" від благ цивілізації - а це, як ми пересвідчилися, може статися в будь-який момент чи не з кожним з нас. Цікаво, що у цілком благополучних Європі та США показники з вакцинації значно кращі, ніж в нас. Це не лише результат вимогливої системи страхової медицини - це ще й показник загального рівня відповідальності.
Міністр охорони здоров'я обіцяє покращити ситуацію з вакцинами. За його словами зараз в Україні працює місія ЮНІСЕФ, яка підрахує необхідну кількість вакцин на рік, а до неї буде додана ще якась кількість - аби довакцинувати дітей, які не отримали щеплень у попередні роки. До ВР внесений законопроект, що дозволить закупати лікарські препарати - зокрема вакцини - через ВООЗ та ЮНІСЕФ. Все це має покращити ситуацію з вакцинацією дітей.
Але все одно питання впреться у кошти, як нагадав Кабміну міністр охорони здоров'я. Чи стане уряду уяви, аби зрозуміти, що питання закупівлі вакцин стоїть в одному ряду з питанням озброєння армії? Навіть у країні, яка веде війну. Особливо у країні, яка веде війну.
