Чому довічно ув'язнених в Україні більше, ніж в Росії?
Україна обігнала Росію за кількістю довічно ув'язнених, при тому, що загальна чисельність засуджених у нас у дев'ять разів менша. Так, за даними Державної пенітенціарної служби України, станом на 1 вересня цього року у кримінально-виконавчих установах трималося 73,7 тисяч осіб, з них 1909 - відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення волі. У Росії, за даними Федеральної служби виконання покарань, у колоніях та тюрмах перебуває 674,5 тисяч чоловік, у тому числі 1897 засуджених до довічного ув'язнення.
Про те, чому в Україні довічно ув'язнених в Україні більше, ніж в Росії,
запитала у
"ДС". Українське правосуддя суворіше, ніж російське?
О. Л. Незначні законодавчі відмінності між нашими країнами лише певної мірою можуть пояснити, чому українські судді частіше за своїх російських колег обирають цей найсуворіший вид кримінального покарання. У Росії вбивають приблизно вдвічі частіше, ніж в Україні. І це при тому, що кількість населення РФ втричі більша, ніж в нашій країні.
"ДС". Як в такому разі пояснити явний статистичний парадокс з кількістю довічного ув'язнених в Україні та в РФ?
О. Л. Одне із пояснень очевидно ховається в площині якості вітчизняного правосуддя. Українські судді приблизно у шість разів частіше за російських колег виносять довічні присуди. Чому так? Може наші судді більш нетерпимі до вбивць? Чи може українські злочинці більш безжалісні, більш лихі, нещадні, ніж російські? Але ж ні! Вітчизняна судова практика рясніє протилежними прикладами, коли наші судді виявляють просто таки чудеса гуманізму та поблажливості до відверто патологічних вбивць.
"ДС". Ви можете навести приклади?
О. Л. Візьмемо дві гучні справи - народного депутата Лозинського та сина колишнього голови Укравтодору Демішкана. За вбивство людини суд першої інстанції засудив Віктора Лозінського до 15 років позбавлення волі. Апеляційний суд м. Києва пом'якшив вирок до 14 років. Вищий спеціалізований суд України ще більше розщедрився, скоротивши вирок Лозинському до 10 років позбавлення волі. 11 червня 2014 року Бориспілський райсуд Київщини звільнив Лозинського від відбуття покарання "за станом здоров'я", який на той момент відсидів трохи більше чотирьох років.
Фігурант іншої справи - Сергій Демішкан, який зі своїми спільниками вбив людину. Майже після двох років слухань Генпрокуратура подала клопотання про направлення справи на додаткове розслідування, яке було задоволено судом. При цьому, посилаючись на стан здоров'я підсудного Демішкана, суд ухвалив рішення про звільнення його з-під варти на підписку. Під час нового розгляду справи Баришівський райсуд Київської області засудив Демішкана до 5 років позбавлення волі умовно, а двох його спільників - до 5 та 7 років позбавленні волі реально. Ось яким гуманним, виявляється, буває вітчизняне правосуддя...
"ДС". Але звідки тоді така невтішна статистика по "довічниках"?
О. Л. Найсуворіший вид кримінального покарання наші судді застосовують до простих людей, а не представників так званої "еліти". Правомірність довічного позбавлення волі може бути виправдана лише тоді, коли є абсолютна переконаність у тому, що злочинець більш не має морального права перебувати між людьми, або коли нема мінімальної гарантії того, що ця особа після звільнення не візьметься за старе і не заподіє чергове душогубство. Чи маємо ми щось подібне у більшості випадків, коли судді відправляють людину за грати на довічний термін? Є великі сумніви щодо цього.
