Чи зважиться патріарх Кирил на чистку в київській митрополії
УПЦ Київського патріархату поширило інформацію про те, що під час засідання Священного Синоду УПЦ Московського патріархату, яке відбудеться 19 червня в Києво-Печерській Лаврі, буде прийняте рішення запросити Московського Патріарха Кирила приїхати в Україну на церковні урочистості з нагоди Дня Хрещення Русі в кінці липня.
В УПЦ КП висловлюють тривогу у зв'язку з тим, що під час цього візиту буде здійснено переворот у керівництві УПЦ МП. Патріарх Кирило навряд чи наважиться чи, навіть, зможе приїхати до Києва - адже тут на нього чекає зовсім не теплий прийом, і це за умови, що його взагалі впустять на територію України. Отже, урочистості можуть бути перенесені до іншої "колиски руського православ'я" - до окупованого Криму. Відповідно, саме там відбудеться традиційний спільний Архієрейський Собор УПЦ та РПЦ, на якому московське начальство спробує "навести лад" в УПЦ. В першу чергу, змінити керівництво на більш лояльне до Москви.
Сценарій виглядає досить правдоподібно. По-перше, урочистості з нагоди чергової "некруглої дати", дійсно, патріархові Кирилу в Києві провести не вдасться. По-друге, це добра нагода легітимізувати, нарешті, нещодавно придбану "колиску" і "хрещальну купіль" - Херсонес. Якому після втрати Києва - і втрати навіть надії на те, що Київ для нього здобудуть силою непереможних ввічливих зелених чоловічків - доведеться взяти на себе роль "витоку російського православ'я". Російська історія в такий спосіб перетворюється на повний абсурд - бо якщо викинути "київську ланку", "російське православ'я до Криму (як і Крим взагалі до Росії) не має жодного стосунку. Але чи російській історії звикати?
Втім, якщо патріарх Московський дійсно задумав якісь перестановки в УПЦ і збирається реалізувати свої плани наприкінці липня, то йому багато що треба зважити. Направду, найкраще, що він міг би зараз зробити, аби зберегти УПЦ МП у своїй сфері впливу - нічого не робити. Стримано співчувати "українській трагедії", не називаючи жодних імен, їхати до Херсонесу, запрошувати туди єпископат УПЦ, ще раз нагадати їм про те, що він "страждає разом з українським народом" - і все. Тримати руки у полі зору співрозмовників і не робити різких рухів. При цьому, ні в якому разі не згадувати про "Кримнаш" - ніяких перестановок не робити у керівництві не тільки Київської, але й Кримської митрополії.
Можливо, якби патріарху не наступали на п'яти "свої", він би так і вчинив. Але надто багато навкруги тих, хто готовий підштовхнути, а зовсім не підтримати. Судячи з усього, в РПЦ щодо України наразі превалюють панічні настрої, а паніка - поганий порадник. Там, здається, вірять в те, що українські церкви, як і ціле суспільство перед лицем зовнішньої загрози може почати інтегруватися. Що в церковному вимірі може привести до справжнього об'єднання церков. Цей процес може піти стихійно, навіть якщо не буде чітких домовленостей між єпископатами. Навіть швидше за все він і піде "знизу" - "нагорі" аж надто багато умовностей і приводів поторгуватися. УПЦ МП зараз перед такою загрозою стрімкої втрати парафій і просто вірних, якої не було від 1991 року.
Тому патріарх Кирило обов'язково спробує щось зробити. Цілком можливо, що він і справді спробує усунути керівництво Київської митрополії і поставити на це місце свою людину. Можливо, навіть взяти Київську митрополію під власне керівництво - в якості тимчасового заходу до "нормалізації ситуації". Тобто просто позбавити УПЦ власного керівництва. Допоки Статут УПЦ не затверджений і знаходиться у "доопрацюванні" будь-які дії патріарха щодо УПЦ можуть бути визнані легітимними.
Якщо під проводом патріарха в Криму, тобто на окупованій території, буде відтворено "кримський референдум" для УПЦ і буде обраний новий митрополит Київський, його можуть не визнати в Києві так само, як і результат "кримського референдуму". Його може не визнати київська влада - і тоді питання тільки, як далеко вона буде готова піти у своєму невизнанню. Але цікавіше те, що його може не визнати певна частина вірних і кліру УПЦ МП. І тоді об'єднання - принаймні, великої частини УПЦ з УПЦ КП - стане справою найближчого часу.
Найшвидше, що патріарх Кирило все-таки втримається від надто різких рухів - на користь цього каже те, що він дотепер так і не приєднав офіційно до РПЦ Кримську митрополію. Навіщо йому усувати теперішнього місцеблюстителя митрополита Онуфрія? Або його молодшого колегу і помічника митрополита Антонія, який керує справами митрополії? Це цілком сумирні виконавці, які не тільки не сказали жодного кривого слова на адресу будь-чого і будь-кого московського. Це цілком лояльні до Московського патріархату люди, які, в той самий час, більш-менш знаходять спільну мову з київською владою. Їхня позиція - тобто її відсутність - чим далі тим більше дратує вірних. Але те вже байка - коли це патріарха Московського цікавила думка простих вірних?
А от деяких смутьянів при владі в УПЦ він таки спробує усунути. І, не виключено, що митрополит Володимир таки буде почислений на спокій - але причиною буде не поганий стан здоров'я, а діяльність його секретаря і протеже митрополита Олександра Драбінко. Вже давно зрозуміло, що свого секретаря митрополит "не здасть" ні за яких умов. Тому йому може довестися піти разом з ним.
Втім, цим це все для владики Олександра може не обмежитися - адже і він сам, і його ідеї набули великої популярності і в УПЦ, і взагалі в Україні, і, можливо, навіть у владних кабінетах. А тому, аби його "заспокоїти", можуть щось вигадати персонально для нього - на кшталт того знаменитого звинувачення в "хулі на Духа Святого", яким його нагородило "церковне ГКЧП" під час попередньої спроби перевороту.
Втім, що би і з ким би не зробив патріарх у Криму, це буде виглядати добре хіба що на каналі Лайф Ньюз. Україна, фактично, для нього втрачена - принаймні, до кінця його патріаршества навряд чи ситуація зміниться. Ніякими адміністративними рішеннями чи індивідуальним терором на адресу непокірних владик він не зшиє того, що вперто розповзається у різні боки.