Англійська мова в школі: ху із он д'юті тудей?
Проти виявилися і батьки, чиї діти навчаються у старших класах - адже їм зовсім не хочеться платити зайві гроші зайвому репетитору, і вчителі, яким зовсім не хочеться демонструвати власну неефективність. Попри всі вмовляння з боку Міністерства освіти та науки, маси дивляться на перспективу ЗНО з англійської дуже похмуро. На сайті президента зареєстровано вже кілька петицій щодо цього питання.
У Міністерстві освіти та науки нас намагаються заспокоїти. Кажуть, що ЗНО з англійської - експеримент, результат не впливатиме на загальний бал та перспективи вступу дитини до вишу. Що це інформація для роздумів щодо ефективності викладання іноземної мови. Але публіка не дуже вірить - адже вправність рук наших чиновників добре відома, і результат "який ні на що не впливає" дивним чином може повпливати, "якщо це комусь треба". А отже варто перестраховуватися - і наймати ще одного репетитора до всіх решти, що готуватимуть дитину до ЗНО. А репетитор з англійської - розвага не з дешевих.
І наймати його таки доведеться. Адже ефективність викладання іноземної мови серед інших дисциплін, здається, викликає найбільше сумнівів. Бо майже жодна людина, яка вивчала іноземну мову в школі і не мала додаткових позакласних занять (або дуже талановитого вчителя - новатора чи, принаймні, ентузіаста) не володіє іноземною мовою навіть на початковому рівні. Не зважаючи на багато-багато годин, присвячених цьому предмету.
Цього цілком свідомі вчителі, які також обурилися введенням ЗНО зі свого предмету. Ба, бачте, вони не встигнуть підготувати належним чином випускників цього року до тестування і тому результати будуть "не показові". Звісно, вчителі дещо лукавлять. Адже їхні учні не вчора почали вивчати англійську - в багатьох школах вивчення іноземної тепер починається з другого класу. То невже за десять років вивчення вони не матимуть, що показати на тестуванні?
Здається, деякі сумніви щодо цього є і у вчителів, і в батьків, і в МОНа. Міністр на початку учбового року всіх порадував тим, що кількість годин на вивчення англійської збільшена. Приємно, що держчиновники, принаймні, свідомі того, що проблема є. От тільки методи вирішення проблеми в них - суто формальні. Бо в нашому випадку байдуже скільки годин (не) вивчати мову. В моєму шкільному дитинстві ми (не) вивчали іноземну з четвертого по десятий класи два рази на тиждень. Тепер її (не) вивчають з другого по одинадцятий три-чотири години на тиждень. Результат вражає.
Мій син-п'ятикласник вже чудово вивчив ту єдину фразу, яка відлітає від зубів у кожного випускника ще моєї, радянської, школи: ху із он д'юті тудей? Так, ця фраза як була тридцять років тому, та і лишається дотепер ключовим моментом вивчення іноземної мови в українській школі. На ній пізнання з англійської у більшості випускників і закінчуються. Так було тридцять років тому, так є тепер.
З радянською школою все зрозуміло - незнання іноземної мови тут було принциповою позицією. Не треба було радянській людині ані "шпрехати", ані "спічити" - бо ще до крамоли дошпрехається. В результаті я особисто бачила не одного представника радянсько-української інтелігенції, який вивчав англійську років десять (вісім в школі і ще два - в інституті) - але вимовити чітко і зрозуміло міг хіба все ту ж крилату фразу про "д'юті тудей" - ну і про " д'юті фрі" на додачу.
Ситуація в країні та суспільстві, начебто, змінилася. Потреба в іноземній мові за умов інформаційного суспільства та глобалізації - очевидна, навіть на побутовому рівні. Можливість навчити іноземній мові на розмовному, принаймні, рівні у школі демонструють європейські країни, де випускник будь-якої школи зможе, нехай не шекспірівськими періодами, але все-таки порозумітися з іноземцем. Але наша школа лишається радянською. Її принципом викладання з багатьох предметів є принципова непрактичність, непослідовність та надмірне ускладнення предмету.
Так, щоби швидше посіяти в дитині комплекс меншовартості, готовність сприймати на віру все та знання про власну обмеженість. З іноземної мови це зробити дуже просто: замість спонукання до оволодіння практикою розмовної мови примушуйте дітей зазубрювати правила граматики. І бийте по руках за кожен неправильно вжитий артикль - так, щоби боявся наступного разу рота розкрити.
Відомо, що українська радянська школа (саме такою вона лишається) чинить шалений опір реформам та змінам. Те, що "наша освіта завжди була найкращою" лишається для багатьох людей у цій системі аксіомою. І ніякі аргументи про те, що ефективність цієї школи за багатьма предметами - близька до нуля, не діють. Іноземна мова в списку предметів з мінімальною ефективністю, напевно, у першому рядку списку. ЗНО з іноземної мови могло би стати доказом неефективності програм та вчителів та підштовхнути до якихось змін у цій галузі. Якби воно було проведено як належить. Звісно, якась кількість випускників буде "натаскана" репетиторами до ЗНО або навчена роками позакласних занять, щедро оплачених батьками. Але ЗНО фіксує не лише пікові показники - окремі гучні успіхи - але й загальний середній рівень. Який з багатьох предметів, зазвичай, не вражає. Але у випадку з англійською може виявитися просто провальним.
Це зовсім не для кого не стане новиною. Батьки знають, що школа майже напевно не навчить дитину іноземній мові - і шукає вирішення цієї проблеми поза школою. Виникає питаннячко: то навіщо утримувати у школі викладачів англійської і витрачати бюджетні кошти та дитячий час намарно? Викладання іноземної мови в школі має бути або в корені реформоване, або просто скасоване - як непотрібне.
Щоправда, це може стати небезпечним (для школи) прецедентом. Бо за одним зовсім неефективним предметом потягнуться інші, малоефективні. Тобто посягання на іноземну мову - це посягання на саму Систему радянської освіти, яка утримує нашу школу у своїх щільних обіймах попри всілякі балачки про "декомунізацію".
