Які питання задає собі українець перед виборами?

Деніел Канеман у своїй видатній книзі "Мислення швидке і повільне" говорить про те, що "складні питання ми завжди змінюємо на простіші питання". Ми не хочемо думати. І це основа всіх політтехнологій (і це не стосується лише українців - це загальне правило всіх народів).

На минулих президентських виборах ми задавали собі лише одне питання: "Хто закінчить війну швидко?". Зараз ситуація трохи складніша. Чи скоріше майже патова. Це перші вибори за всі роки незалежності, коли виборець не має чітких питань. Точніше, він має питання, але вже давно знає на них всі можливі відповіді. Його турбують злидні, війна, корупція тощо. Але він знає, що йому скажуть у відповідь. І ще, він уперше не потребує спрощувати свої питання. Усе, що він хоче почути вже зараз, спрощене до найпростішого. Чому так відбулося - це окрема історія, але основа цієї історії лежить у тому, що і наша політика, і наша журналістика, і наша наука спримітивізовані і не хочуть задавати складні питання, які потім можна спростити.

До чого все це може призвести? На жаль, виключно до консервації ситуації. І знаєте, що найсмішніше: навіть найпрогресивніші реформатори, спеціалісти зі вставляння англійських слів у свої високопарні промови не готові задавати складні питання.

За кого потрібно голосувати? Як на мене, треба вибирати того, хто може нарешті почати задавати людям питання складніші, ніж наше традиційне й однакове для всіх: "Скотиняки, коли ж ви нарешті накрадетеся?". Бо справа в тому, що відповідь на це відома всім - ніколи.